– Або я йду на весілля, або твій тато зі своєю новою дружиною. Тільки спробуй її запросити, вважай, що матері у тебе немає. Дружити сім’ями ми не будемо! – заявила мені мама

Сама того не зрозуміла, як я вкрала батька від його дружини, щоб він побував на моєму весіллі. Якби хотіла, то не змогла б спланувати цю аферу, а так, все само собою вийшло.
Ми з нареченим готувались до весілля заздалегідь. Подали заяву, домовились з церквою про вінчання та знайшли престижний ресторан. Ми хотіли, щоб все відбулося в один день, тому ретельно вибирали дату та складали список гостей. Все вирахували та спланували. Але тут, моя мати, коли побачила список гостей, заявила:
— Або я йду на ваше з Максимом весілля, або твій тато зі своєю новою дружиною. Тільки спробуй її запросити, вважай, що матері у тебе немає. Дружити сім’ями ми не будемо!
Вона сказала таким тоном, ніби обрубила. Я зрозуміла, що без сварки не обійдеться, проте псувати стосунки зі своїм татом я не збиралась.
Мої батьки розлучилися, коли я навчалася в одинадцятому класі. Щоб відволіктися від сімейної драми, яка між ними розгорнулася, я поринула у навчання. Вступила в інститут та намагалася гарно вчитися, хоч це було дуже складно на фоні постійних сімейних сварок.
Між татом з мамою немов якась чорна кішка пробігла. Суперечки на рівному місці, якісь непорозуміння та незрозумілі вчинки. Чи то може їм обом трохи за сорок років стукнуло й прийшло розуміння, що більша частина життя пройдена, чи то може у когось нове захоплення виникло, точно не знаю. Важко сказати, чому вони розлучилися, але я знала одне, у тата на той момент ще нікого не було.
Він якийсь час жив на квартирі, а потім його добрі родичі звели з якоюсь жінкою. У неї була дочка, трохи старша за мене. Коли вона виходила заміж, то мій тато був на її весіллі й мені фотографії показував та розказував, як все відбулось у всіх подробицях. З його новою дочкою я не спілкувалася, ми обидві цього не хотіли.
Я з маленького містечка і плітки тут розлітаються швидше, ніж встигнеш щось подумати, тому треба було діяти рішуче, але так, щоб нічого зайвого не розказати.
Я довго думала, як запросити тата без його дружини, але нічого в голову не лізло, ніж сказати йому про це прямо:
— Тато, у мене весілля 3 липня, приходь до мого дому о восьмій ранку, без запізнень. Ми поїдемо до РАЦСу автомобілями й тобі там є місце.
— Добре, доню, я прийду, – погодився тато.
В День мого весілля він прийшов без запізнень. За мною заїхав наречений та ми з гостями поїхали на реєстрацію шлюбу до Києва, у район, де жив мій майбутній чоловік.
Весілля вийшло незабутнім і я так раділа, що тато з мамою були на ньому. Вони побажали нам довгого й щасливого життя, не такого як склалося у них.
Тільки через місяць тато подзвонив та зізнався:
— Доню, я не знав, що ви поїдете до Києва у РАГС?
— В сенсі? – запитала я.
— Я думав, що ви розпишетесь у нашому місті, думав, що привітаю вас там та повернусь додому. Тільки у дорозі зрозумів, що ми десь далеко їдемо, але відступати вже було нікуди. Вийти серед траси, щоб пропустити твоє весілля, я не хотів.
— А ти міг би не прийти? – схвильовано спитала я.
— На урочисту подію я б прийшов, а у ресторан — ні. Ти ж знаєш, Наталя дуже ревнує. Ти б знала, що вона мені вдома влаштувала?
— Що? – з нетерпінням очікувала я відповіді.
— Я повернувся ввечері трохи напідпитку, а у коридорі валіза з речами зібрана. І тут понеслось: “Йди звідки прийшов? Що? Вирішив до колишньої повернутися? Моя дочка тебе запросила на весілля, а твоя ні”. Жінка вилила на мене стільки бруду, скільки я від твоєї матері за все життя не чув, – серйозно сказав тато.
— А що ти зробив? Де ти зараз? – я почала хвилюватися за нього.
— Вийшов я з тією валізою та сказав, що зранку за вудочками зайду, адже все у руки не поміститься. Сів на лавку під під’їздом та почав перебирати друзів у телефоні. Тут чую, гукає мене з вікна моя Наталя:
— Ну і куди ж ти підеш? Кому ти потрібен такий?
Я сиджу, не реагую. А вона знов:
— Йди додому, вже вечеря охолола.
— Я й повернувся, а собі думаю, щось швидко вона змінила своє рішення. А потім з’ясувалося, що вона у мене забула гроші попросити. Їй потрібно було для дочки на ремонт.
Я почула, як голос тата змінився й він почав посміхатися. Ще й додав:
— Я розумію, що вона зі мною заради грошей, але твоя мамка мене назад не прийме, а ця, готує, пере, що я попрошу.
Тато ще багато чого розповів, проте я думала, як гарно вийшло. Він був на моєму весіллі та мама задоволена залишилась.