А Вадим де? Невже на роботу влаштувався?, – спитала я у дочки, коли приїхала їх провідати. – Та ні! Він до батьків поїхав. Щось там на дачі потрібно допомогти. Я все розумію, допомагати батькам це добре, до того ж таким, що завжди виручають з грошима. Але в першу чергу потрібно ж думати про свою сім’ю, про дружину і дитину. І взагалі я переконана, що зять просто втік, бо знав, що теща їде і знову буде його “пиляти” за гроші
– А Вадим де? Невже на роботу влаштувався?, – спитала я у дочки, коли приїхала їх провідати.
– Та ні! Він до батьків поїхав. Щось там на дачі потрібно допомогти.
Я все розумію, допомагати батькам це добре, до того ж таким, що завжди виручають з грошима. Але в першу чергу потрібно ж думати про свою сім’ю, про дружину і дитину. І взагалі я переконана, що зять просто втік, бо знав, що теща їде і знову його “пиляти” буде за гроші.
Чесно скажу, я з таким ніколи не стикалася. Ми з чоловіком разом хоч і не довго прожили (Мирон знайшов собі іншу), але він ніколи не залишав мене і дочку без грошей. Я хоч і працювала, та колишній чоловік до останнього продовжував нас забезпечувати.
Як би там не було, він був справжнім чоловіком в цьому плані.
В другому шлюбі в нього ще двоє дітей і він всіх встигав забезпечувати.
Нашій доньці ще вісімнадцять не виповнилося, як ми придбали для неї житло. Ще поки Уляна навчалася, то жила з нами, а після заміжжя з Вадимом, переїхала в своє гніздечко.
Свати люди не бідні і хотіли внести щось і своє в квартиру дітей, тому поробили там гарні ремонти, замінили меблі.
Все мало б бути добре, але зятя звільнили з роботи, а на нову йти він не спішив.
Підробітки зять мав, але їх навіть на хліб не вистачало.
На всі великі покупки ми зі сватами скидалися, бо хотіли допомогти молодій сім’ї, ще й дізналися, що скоро в сім’ї буде поповнення, Уляна чекала дитинку.
І ось вже п’ять років зять толком ніде не працює, зате Уляна працює на двох.
Я вже втомилася допомагати дочці і онучці, але не можу їх залишити. Свати також не розуміють, чому їх син такий. Сват вже й шукав сину роботу, але і там він не затримався довго.
Я сказала дочці, що вигідніше буде розлучитися, що такі чоловіки не міняються, але Уляна мене ніби не чує.
А недавно я вже зрозуміла, що зять просто коли чує, що я їду в гості, йде з дому, бо знає, що я знову буду за ті гроші його пиляти.
Ну звикла людина що всі йому помагають і нічого собі з того не робить.
Як мені бути? Як допомогти дочці і відкрити їй очі? Сил моїх дивитися на зятя вже немає…