Живемо ми з Едиком з моєю мамою поки що, а свекруха в іншому місті. Мені 22 роки, чоловіку – 28 і ми дуже кохаємо одне одного, все у нас добре.

Але недавно ми вирушили у відпустку до його матері, щоб провідати її і познайомити мене з усіма родичами чоловіка.

Хочу сказати, що з моєю мамою в Едика чудові стосунки. Моя мама щиро дбала про нього, купувала йому одяг, готувала. Він теж у всьому їй допомагав, коли вона просила перенести щось важке, і все це у ввічливій формі завжди.

Та ми приїхали до його мами. Опишу, як усе було. Перший день нас зустріли, на перший погляд свекруха, яку я раніше знала лиш мельком, здалася гарною турботливою мамою. Не бачила вона свого сина рік, до того ж він приїхав з молодою дружиною.

Але мама Едика тітка Ольга навіть не спромоглася заздалегідь приготувати їжу, смажила котлети при нас, хоча вона на пенсії, бо Един її найменша дитина.

З першого дня свекруха не викликала у мене симпатії. Вона робить вигляд, шалено турботливої ​​мами, а за фактом у 19 років відправила сина в столицю працювати.

У перший же день нашого гостювання тітка Ольга почала робити мені зауваження, що Едик дуже вже тендітний і я його мало годую.

На другий день у нас стався конфлікт. Ми сиділи за столом, вона запитала, що зі мною, бо я не їла її пиріжки і млинці. Я пояснила, що смажене – це шкідливо.

Вона почала на підвищених інтонаціях говорити, що я вигадала казна що. Я не витримала і пішла в кімнату, а вона – за мною, і сказала мені, що якщо чоловік тебе утримує, то будь ласкава годувати його.

Насправді я також працюю і годую його краще, ніж його мама. Едик почав мене захищати, пояснював мамі, що вона веде себе не правильно, що потрібно створити комфортну для мене обстановку.

Едик сказав матері, що його життя зі мною у всьому влаштовує, вона обіцяла більше до нас не чіплятися. Але я вже стала рахувати дні, коли ми поїдемо. Мені не приємно щодня бачити її і їсти її їжу, а іншого виходу немає.

На третій день, коли ми повернулися від друзів мого чоловіка, тітка Ольга зустріла нас біля порога з усмішкою, і я вже подумала, що все налагодилося, але – ні. Свекруха все намагається перевірити, якась я господиня. Для мене це дивно, ми приїхали на два тижні, невже не можна поставитися по-людськи?

На вечерю ми їли вареники і смажену картоплю, мова зайшла про те, що ми їстимемо в Києві. Мій чоловік сказав, що ми самі розберемося. А тітка Ольга відповіла, що завтра вчитиме мене чистити картоплю.

Я їй сказала, що не треба вчити мене чистити картоплю. Але свекруха промовчала. Я не уявляю, як витримати це все ще тиждень.

Джерело