Мені й самій поведінка Сергія не надто до душі, – зізнається Ксенія Іванівна, – начебто і дорослий чоловік, і не перший рік у шлюбі, а так розстеляється перед Настею… А чоловік узагалі відмовив йому у відвідуванні нашого будинку, та й молодший син із ним та його сім’єю спілкуватися не хоче.

У Ксенії Іванівни та Олексія Петровича двоє дорослих синів: Сергію 35 років, Івану 29. Батьки давно на пенсії, живуть у власному будинку приватного сектору невеликого містечка. Сини обидва теж давно свою долю визначили, є в пенсіонерів і онуки.

— У Івана двоє, погодки вони, хлопчик і дівчинка. 4 і 3 роки, – пояснює Ксенія Іванівна, – а в Сергія одна донька Ганнуся, їй зараз 11 років. І заборона мого чоловіка означає, що Аню я буду бачити дуже рідко. А як інакше? Насті, дружині Сергія, теж не дуже приємно буде після всього, що трапилося, якщо я до них почну в гості заявлятися, та й вона сказала, що ноги її доньки в нашому домі теж не буде.

Ксенія Іванівна з невістками намагалася завжди спілкуватися привітно. Обидва сини отримали у спадок по однокімнатній квартирі від бабусь, Сергій із дружиною вклалися в іпотеку і живуть тепер у спільній двокімнатній. Іван із дружиною поки що поліпшити житлові умови не змогли.

— Вони взагалі подумують над нашою пропозицією жити всім разом, – каже Ксенія Іванівна, – будинок ми з чоловіком збудували великий, усім місця вистачить, і санвузол окремий є, і виходів у будинку два. У їхньому розпорядженні будуть дві кімнати і прохідний хол. А ось із сім’єю Сергія стосунки в нас ніяк не складаються.

Олексій Петрович із самого початку сімейного життя старшого сина тихенько з нього посміювався: дивиться своїй Насті в рот, своєї думки в нього зовсім не стало.

— Ой, та годі тобі, – говорила чоловікові Ксенія Іванівна, – вони тільки одружилися. Ніяк надивитися одне на одного не можуть.

Але роки йшли, а старший син, як то кажуть, став форменим підкаблучником при дуже владній дружині.

— Я в Насті спитаю, Настя краще знає, ой, це до Насті, я не можу це без Насті вирішити, спитайте краще в Насті, – такі фрази від Сергія чули батьки і брат із будь-якого приводу.

— Та що ти за мужик такий, – скипав батько, – чому я в твоєї дружини маю питати, чи прийдете ви на шашлики цієї суботи! Чим вона зайнята, чому б не прийти, коли свекри кличуть? У нас із матір’ю ювілей сімейного життя! Не мужик, а телиця безсловесна!

— Звичайно, – погоджується Ксенія Іванівна, – навіть у дрібних питаннях якось дивно не до сина рідного звертатися, а до невістки. Ось у нас, наприклад, машина ламалася, а гроші на терміновому вкладі. У Івана якраз тільки-тільки другий малюк зʼявився, у того грошей немає. Батько до старшого сина звернувся: дай у борг, через місяць усе поверну.

—«Тату, спитай у Насті, у нас у сім’ї вона грошима розпоряджається», – відповів син, – ну що ти лаєшся? Вона краще знає, є в нас, чи можемо ми дати чи ні. Подзвони їй.

— Чоловік чортихнувся і дзвонити невістці не став, – каже Ксенія Іванівна, – він вирішив, що син повинен був із дружиною своєю це питання залагодити. Та й неприємно з нею говорити: губи в нитку стисне, дивиться так, немов ми вороги, слова доброго не почуєш. Гаразд, обійшлися, у сусідів позичили. І так у всьому! А свята сімейні чого варті? Або, якщо чоловік синів на допомогу по господарству покличе?

На сімейних посиденьках над Сергієм тихо потішалася вся рідня: що їсти, що пити і пити чи пити, вирішувала за столом Настя, а Сергій, перш ніж тост сказати, питав дозволу в дружини.

— Я свою дружину люблю і поважаю! – відповідав на нападки батька і брата Сергій.

— Ми для теплиці дещо замовили, – зателефонував старшому синові Олексій Петрович ранньою весною, – треба забрати з магазину, зганяємо до закриття? А завтра вранці зберемо теплицю, Іван прийде, втрьох швидко впораємося.

Магазин розташовувався в сусідньому селищі, точніше це оптова база, у якої в неділю вихідний. Іван міг допомогти батькові тільки в неділю, а Ксенія Іванівна квапила чоловіка з висадкою розсади.

— Я зараз не можу, – відповів телефоном старший син, – я підлогу підмітаю. А як я поїду? Настя готує, я прибираю. Як я їй не допоможу? Давайте наступного тижня. І щодо завтра не знаю, ви ж із Настею це питання не обговорювали.

— Та на біса мені твоя Настя! – не витримав Олексій Петрович, – Підкаблучник! Віник не втече, врешті-решт, Настя і сама може все це доробити, або Аня зробить, велика вже!

— І Настя почула напевно, – продовжує розповідь Ксенія Іванівна, – щось сказала, Сергій розмову згорнув і більше не передзвонив. За теплицею з’їздив друг молодшого сина, він же допоміг потім її зібрати. Чужі люди на допомогу прийшли, а свій син дружині допомагає.

— Чоловік він може бути і хороший, – з гіркотою сказав Олексій Петрович, – а як син…

З того дня Настя стала уникати візитів до свекрів. Навіть у свята. У липні в Олексія Петровича іменини. Вони з дружиною знали, що Ганнуся гостює в іншої бабусі, але старшого сина з дружиною батько запросив. А приїхав один Сергій, відговорившись тим, що в Насті болить голова.

— Посидів 40 хвилин, – згадує Ксенія Іванівна, – і додому почав збиратися. Ми йому – що так рано, посидь ще.

— Ні, – відповів Сергій, – Настя написала, що вже таксі для мене викликала.

На сміх Сергія підняли всі, хто був на торжестві. Таксистові, який приїхав за викликом Насті, заплатили і відправили його геть.

— А через півгодини нове таксі під’їхало, – каже Ксенія Іванівна, – а в ньому невістка, у якої типу голова болить. Вийшла й почала на чоловіка кричати при всіх. А він тільки мямлить: не галасуй, люба. Ну чоловік і не витримав, висловив невістці все і синові сказав, що якщо він зараз поїде, то більше ніколи до батьків може не приїжджати.

І Сергій поїхав із Настею. Відтоді в рідну домівку очей не показує, з батьком не спілкується. Матері сказав, що тато сильно образив його Настю і повинен перед нею вибачитися.

— Чоловік, природно, про вибачення і чути не бажає. Зі мною син спілкується пошепки, підозрюю, що з ванної кімнати або з туалету. Ну й іноді телефонує, коли на роботі, – хитає головою Ксенія Іванівна.

— Будинок підписуємо молодшому синові, – оголосив днями Олексій Петрович, – підкаблучнику і його Насті я ні копійки не залишу!

Що думаєте про ситуацію?

КІНЕЦЬ.