Приїхала вночі, від станції на таксі дісталася, ми з чоловіком нічого не знали навіть. Речі з собою тільки її, з животом на собі багато не відвезеш, – засмучена Тетяна Матвіївна.

— І що тепер вона думає? Невже розлучатися?

— Поки що вона тільки плаче, просить нас із чоловіком з’їздити по речі для майбутньої малечі й забрати їх. Точно сказала тільки одне поки що: малюк буде в нас і про те, що дитина з’явиться на світ, чоловікові повідомить не відразу, а коли отримає на руки свідоцтво. Ось так от.

— А якщо зять встане на диби і ніяких речей не віддасть?

— Значить, купимо тут уже самі, – каже Тетяна Матвіївна. – Алла ж і не купувала багато, все наврочити боялася після тієї першої невдалої спроби, вирішила, що придбає все вже в декреті. Ну меблі, начебто, їм хтось віддавати збирався. Але меблі не проблема, тут знайдемо.

Аллі, доньці Тетяни Матвіївни 31 рік, і вона на сьомому місяці свого цікавого стану, днями майбутня мама вийшла в декретну відпустку. Це друга спроба Алли стати мамою, перша трапилася давно, 5 років тому, коли жінка тільки-тільки вийшла заміж. На 5-му місяці подружжя втратило дитину, хлопчика.

Сама Алла вважає, що втратили малюка через свекруху, яка зненавиділа невістку буквально одразу ж, а оскільки жили молоді тоді разом із нею, то сімейне життя для Алли від самого початку було одним суцільним нервуванням. Після того, що сталося чоловік погодився все ж піти на квартиру (у нього в материнській трикімнатній частка), зі свекрухою Алла спілкуватися уникала всі ці роки.

— А тому що сваха продовжувала все в тому ж дусі, – вважає Тетяна Матвіївна. – Напряму мотати нерви моїй доньці не виходило, то вона через сина діяла. Знаєш же, як це можна: тут їдке слово, там зробила висновок на порожньому місці і з сином поділилася, ось і готово. Зять, нічого не скажу, з мамою своєю періодично сварився, Аллу не примушував вести зі свекрухою задушевних розмов і при зустрічах у губи цілуватися. Але завжди траплялися ситуації, де вони перетиналися.

Однією з таких ситуацій було прощання з бабусею чоловіка. На яких свекруха влаштувала просто потворну сцену.

— Ось, матусю, не дочекалася ти правнуків, так і не побачила. Ех, що за життя! Син одружений стільки років, а ні кошеняти, ні дитини.

Алла дійсно після втрати малюка спочатку не хотіла робити нову спробу, потім у них із чоловіком близько року не виходило. Невістка просто пішла, через це з чоловіком у неї стався скандал. Чоловік дорікнув, що вона могла б залишитися і проводити стареньку в останню путь, нічого вже такого образливого його мама і не сказала.

Сварка була погашена через кілька днів: тест показав дві смужки, Алла чекала дитину. На той час подружжя вже купило в іпотеку двокімнатну квартиру, але не в’їхало – будинок здати планують тільки взимку, а жило молоде подружжя останніми роками вже не в орендованій квартирі, а в тій самій квартирі бабусі чоловіка: свекруха за кілька років до відходу старенької матері забрала її до себе, а старенька написала заповіт на онука. При цьому Алла досі прописана у батьків в іншій області.

— У квартирі чоловіка вона не встигла оформити реєстрацію, він тільки-тільки у спадок вступив, – пояснює Тетяна Матвіївна. – Свою власну не здали ще. Та Алла думає, що й на краще.

— Тепер назву малятко так, як вважатиму за потрібне, і зареєструю його тут же, за місцем свого проживання, і чоловік нічого зробити не зможе, – заявила майбутня мати своїм, ошелешеним усіма цими подіями, батькам.

Алла чекає на доньку, кілька місяців тому, коли подружжю стала відома стать майбутньої дитини, чоловік почав висловлюватися за те, щоб назвати доньку ім’ям своєї мами – Євгенією. Аллі не подобається навіть саме це ім’я, а вже називати доньку на честь ненависної матері чоловіка для неї взагалі немислимо. У чоловіка свої резони:

— Мама мене одна ростила, мама для нас багато хорошого зробила, я мамі обіцяв назвати дитину на її честь ще коли мені років 16 було, тим паче, що ім’я підходить і для дівчинки, і для хлопчика.

Що хорошого для сім’ї зробила свекруха? На думку чоловіка Алли, саме мама наполягла на тому самому заповіті бабусі, але ж могла все успадкувати сама. А тепер, як пояснював Аллі чоловік, вони легко виплатять свою іпотеку просто здаючи одну з квартир. Тож і Алла у виграші буде.

Спроби дружини донести до чоловіка своє небажання, щоб її дочку звали Євгенією, успіхом не увінчалися. Чоловік стоїть на своєму: «Я мамі обіцяв, я клятву давав, це і моя дитина теж, маю право». Свекруха зачаїлася, на цю тему мовчить. Або Аллі про її підступи нічого не відомо.

— І найголовніше, – каже сама Алла. – Коли ми перший раз чекали дитину це ім’я взагалі не спливало! Ні в якому варіанті. Ми говорили іноді, перебирали різні імена і на дівчаток, і на хлопчиків, і жодного разу ні про обіцянку мамі, ні про ім’я Євгенія чоловік не згадав навіть. Але ж термін, коли у мене сталася біда, був уже солідний. А тепер він мамі обіцяв ще в 16 років?

Майже два місяці минули в періодичних сварках із чоловіком, щойно заходила мова про майбутнє малятко. Дійшло до того, що чоловік почав розмовляти з животом Алли, звертаючись до майбутньої доньки цим ненависним для дружини ім’ям.

Останньою краплею для Алли стала обіцянка чоловіка «обійти це діло» поки вона лежатиме в лікарні. Алла зірвалася з місця, покидавши речі першої необхідності в сумку, залишила чоловікові записку, що вона від нього йде і рвонула на вокзал.

— А зять телефонував узагалі? Як він сприйняв те, що його дружина в положенні кинула?

— Дзвонив, казав, що це в доньці кажуть гормони, що через такі дурниці не розлучаються, що треба просто вимкнути емоції й повернутися. Приїхати він зараз не може, робота. І сваха дзвонила. Мені. Просить не дурити Аллу й не руйнувати сім’ю, мовляв, якщо справа в імені, то нехай невістка називає доньку як сама забажає, але залишати дитину ще до її появи на білий світ без батька – верх дурості.

— А Алла що?

— А Алла каже, що справа вже не тільки в імені і стоїть на своєму, буде дитини, назву її, оговтаюся, а далі буде видно, – зітхає Тетяна Матвіївна.

КІНЕЦЬ.