У Ангеліни була звичайна сім’я, мати та батько її любили. Вони разом проводили вихідні, їздили на море.

Однак коли фірма де працював батько Ангеліни збанкрутувала то чоловік почав заспокоюватись оковитою. Від тоді в їхній сім’ї вже не було спокою.

Батько щодня пропадав зі своїми новими друзями, а мати ходила на роботу. Тож довелося Ангеліні, яка навчалася в третьому класі самій собі їсти готувати та збиратися до школи.

Але одного разу, коли Ангеліна повернулася зі школи додому, то дома була тільки мати а батька не було. Жінка була на кухні та спокійно готувала їжу.

Ангеліна сіла біля неї та сказала до жінки, що якби було добре щоби батько так і не повертався додому. Та мати все ж насварила доньку, що так не можна говорити.

Навіть попри те, що чоловік зараз не дуже добре поводився жінку, вона все рівно його захищала та виправдовувала. Нібито як він знайде нову роботу то все стане як раніше.

Та мрії маленької дівчинки не судилося бути. Батько все-таки повернувся та почав сперечатися з мамою.

А після цього забрали чоловіка, а жінку до медичного закладу. Але там повідомили, що жінка може там пробути ще довго.

А Ангеліну забрала сусідка до себе тимчасово. На наступний день вона мала відвести Ангеліну до бабусі в село. Але в самої жінки мати занедужала і і вона змушена була відправити Ангеліну сама на автобусі до бабусі. Як приїхали до села, то водій сказав до дівчинки, щоб та йшла за людьми куди вони.

Але люди швидко розійшлися і Ангеліна сама залишилася край дороги. Їй стало страшно, але вона йшла намагаючись знайти дорогу.

І тут їй трапилося двоє підлітків, які почали до неї чіплятися та забрали в неї гроші які їй дала сусідка. Але один із підлітків штовхнув дівчинку і вона впала.

Коли Ангеліна прийшла до тями, то над нею стояла якась жінка, і щось її розпитувала. Але дівчинка вже не могла згадати ні як її звати, і що вона тут робить.

Так і відправили Богданку, так назвали Ангеліну жінка, яка її знайшла до дитячого будинку. Минуло кілька місяців, і напередодні нового року, до дитячого будинку мали приїхати спонсори та привести подарунки.

А діти натомість показували свої вміння та таланти. Та як Богдана- Ангеліна мала гарний голос, то вона мала заспівати пісню. Дівчинка не дуже хотіла співати але сама директорка будинку підійшла до неї, і сказала що як тане заспіває то її звідси виженуть.

Тож Ангеліна і не мала іншого вибору і вийшла на сцену і заспівала. Як тільки дівчинка закінчила співати, то весь зал почав аплодувати.

А от одна жінка з залу встала та гукнула: “Ангеліно, донечко, це ти?”. Їй почала говорити що то не Ангеліна а дівчинку звати Богданка. Та жінка добре знала що це її рідна донечка, яку вона загубила, поки лежала без свідомості.

Жінка після того як утямилась, почала шукати свою донечку, та їздити по різним закладам та дитячим будинкам.
І от сьогодні їй нарешті пощастило, вона знайшла Ангеліну.

Після того як жінка підійшла та обняла дівчинку, то вона почала згадувати. А уже дома у домашній спокійній обстановці, де не було батька, який би міг їх образити до Ангеліни зовсім повернулася пам’ять.

Джерело