Ми з чоловіком і сином живемо разом з моєю бабусею в її квартирі.

Я на даний час при надії і через поганий стан не можу працювати.

Я довгий час працювала в шкільній їдальні. Як такої освіти в мене немає, тому про високооплачувану роботу я й не думаю.

На відміну від мене мій чоловік свого часу закінчив університет. Робота в нього, як я кажу, чиста, він офісний і дуже цінний працівник.

І все б нічого, та його грошей я ніколи не бачу.

Андрій мені видає гроші за списком. Я маю написати по пунктах, що для кухні треба і що з одягу чи взуття. Тоді чоловік прицінюється і видає мені певну суму, в яку я маю поміститися.

З одного боку мене все влаштовувало, але з іншого, я не розуміла, скільки грошей в нас є і чи відкладаємо ми хоч якусь суму.

Так, ми жили в ніби і своїй квартирі, але господиня там бабуся, а не я. Я не могла керувати по-своєму.

Ось тому я і надіялася, що чоловік відкладає гроші на покупку свого житла.

Бабуся не погана людина, але з кожним роком вона все ставала прискіпливішою. То їй наш син заважає, то я, то Андрій їй не таким тоном відповів.

А недавно нам “прилетіло” запрошення на новосілля від моєї свекрухи.

В неї дивна ситуація вийшла.

Валентина Василівна вийшла заміж за чоловіка, який був розлучений і мав дітей. Сама ж свекруха “завилася”. Тобто, дядько Володя взяв її вже з дитиною, моїм Андрієм.

І ось коли його не стало, всі ми дізналися, що квартира, в якій вони жили зі свекрухою, дядько Володя заповів в рівних частках своїм дітям від першого шлюбу. Свекруха залишилася з нічим.

Ось мій Андрій і вирішив, що нам квартири не треба, бо ми і так маємо, хоч і з бабусею, а ось мамі треба.

– Колись вона нам залишиться. Що ти так розпереживалась.

Ось так і вийшло, що чоловік замість того, щоб подбати про свою сім’ю, подбав за маму.

Як мені бути? Як змиритися з вибором чоловіка?

Джерело