– Привіт! Гуляти вже можна? Педіатр дозволив? — поцікавилася свекруха, і, вирішивши не чекати на відповідь, продовжила завалювати мене запитаннями.

– Знаєш, що хоча б дві години на день треба гуляти? Чим більше, тим краще! Дощу не боїшся? Якщо дощ, то біля під’їзду постоїш. Якщо холодно, одягнеш тепліше.

– Мій син щодня кілька годин на вулиці проводив, сама бачиш, яким виріс: сильний, гарний, хороший імунітет, хворіє рідко. Дочка теж не хворіє, а чому? Я з нею гуляла!

Далі була історія про сусідку, яка лінувалася гуляти з донькою, і вона виросла на стільки хворобливою, що залишилася на другий рік у першому класі, через часті застуди та бронхіти.

Після цієї трагічної історії вона згадала, як раніше було заведено організовувати дитячий денний сон на свіжому повітрі. Може, було б ще щось, але син прокинувся і заплакав.

Погодувавши й переодягнувши його, я зателефонувала чоловікові, щоб поскаржитися йому на матір.

– Якщо ти не зробиш так, щоб вона від мене відстала зі своїми прогулянками, то присягаюсь, що гуляти з дитиною будеш ти! – попередила чоловіка після того, як докладно переповіла наш зі свекрухою діалог.

– Не слухай її, — сказав чоловік, — розповідає казки. З сестрою бабуся сиділа, годувала її, гуляла.

– Мама працювала, а я все дитинство при сестрі був, вона мене навіть ненавиділа: усі з однолітками спілкувалися та грали, а вона парком зі мною ходила.

Трохи згодом мені написала його сестра. Вона спитала, як справи, і як мені в ролі мами? Користуючись нагодою, я запитала, як часто мати гуляла з ними, коли вони були маленькими.

Про причину, яка спонукала мене поставити це питання, теж сказала.

– Пам’ятаю ці дві години на день! – одразу передзвонила сестра. Спочатку гулянка з братом, а потім уже уроки, домашні справи, та друзі. Знаєш, як це дратувало?

– Я навіть хотіла одного разу візок із братом загубити, майже пішла, але він заплакав, а мені його шкода стало. Не слухай маму, краще взагалі на її дзвінки не відповідай!

– Якщо цікава моя думка, то ось вона: ти мама, всіх інших посилай у ліс! Гуляй стільки, скільки вирішиш. Якщо не захочеш годувати грудьми, то купуй суміш, та нікого не слухай!

– Зараз турбота про себе, дорівнює турботі про дитину! Малюкові потрібна спокійна і щаслива мама!

Завдяки спілкуванню з чоловіком та його сестрою, у мене з’явилася гідна відповідь для свекрухи, і я цим скористалася.

– Ну як, коли гуляти? – зателефонувала свекруха наступного дня. Сьогодні сонечко, погода чудова. Ідеальний день для прогулянки.

– Звичайно! Вас о котрій чекати? Приїдете, погуляєте з онуком. Я його погодую, якраз дві години спатиме, ви нагуляєтесь до відвалу!

– Я?

– Ви! Вирішила брати приклад із вас: із вашою старшою дочкою гуляла бабуся, от і з моїм старшим сином гулятиме бабуся.

– Потім друга дитина з’явиться, старша з нею, чи з ним гулятиме. По дві години на день, як належить!

– Мені по другій лінії дзвонять, треба відповісти, я передзвоню!

Більше свекруха до мене не лізла. Не тільки прогулянки перестали її цікавити, а й надалі давати поради вона не стала!

Прикорм, розвиток, зуби, повзання – свекруха обходилася максимально загальними фразами, та постійно наголошувала, що вона лише бабуся, а вирішувати мені.

Не думаю, що мої слова відіграли якусь роль. Після моєї заяви, що з дитиною гулятиме бабуся, свекруха влаштувала розбірки зі своїми дітьми.

Ображалася, що вони мені наговорили, як посміли, вони все не так пам’ятають. Але чоловік із сестрою виступили проти неї разом.

Вони, як слід натиснули на матір, щоб вона до мене не лізла, за що їм красно дякую. Без них навряд чи ситуація змінилася б!

А потім кажуть, що невістки вигадують різні байки про свекрух! Тут і вигадувати нічого не потрібно! Просто, не треба сунути свого носа, куди не просять!

Я ж, жодної поради не просила, а мені скільки вказівок прилетіло! Це нормально?

КІНЕЦЬ.