Весь скандал закрутився навколо моєї дошлюбної квартири, яку я відмовляюся перетворювати на спільно нажите майно. Це й не дає свекрусі спокою, особливо після мого пояснення, що у разі розлучення я не хочу лишитися ні з чим.

Ми з чоловіком уже три роки разом. Живемо на квартирі, яка належала мені ще до шлюбу, дякую батькам, обдарували мене по-царськи. Вона однокімнатна, але дуже затишна, я люблю свою квартиру. За час шлюбу ми з чоловіком довели її до пуття.

Але зрозуміло, що все життя в ній жити ми не будемо, вже хочеться дітей завести, та не одну, а в моїй буде тісно. Який варіант є? Та як у всіх – брати іпотеку. А для цього треба збирати на перший внесок. Саме цим ми із чоловіком зараз і займаємося.

У нас із чоловіком роботи не дуже грошові, але я знайшла собі підробіток у мережі, а чоловік напару з другом шаманить машини вечорами та у вихідні. Втомлюємося обидвоє, зате сума накопичень на рахунку приємно збільшується. Хоча й не так швидко, як би хотілося.

Мої батьки сказали, що теж трохи збиратимуть, щоб допомогти нам грошима. На багато ми не розраховуємо, тим більше, що одну квартиру вони мені вже купили. Але в нашому варіанті кожна копійка буде не зайва. А свекруха лише поради роздає.

– Не знаю, навіщо ви щось там назбирали надумали. Продали б квартиру, ось вам і перший внесок, – здивовано хитає вона головою.

Але ми продавати нічого не збираємось. Я не хочу свою нерухомість перетворювати на перший внесок, це безглуздо. Чоловік мене теж підтримує. Цю квартиру можна буде здати і буде нам підтримка у платежах з іпотеки.

– Зате потім дитині не доведеться морочитися з житлоплощею, – розсудили ми з чоловіком і продовжували збирати.

Але свекруха все не вгамувалася зі своєї ідеї продати мою квартиру.

– Боже, сину! На тобі вже тільки очі й лишилися! Скільки можна себе витрачати цією роботою та підробітками! Ну, є ж інший варіант, навіщо ти себе в труну вганяєш, – голосила вона над моїм чоловіком.

– Немає в нас іншого варіанта. Ця квартира моя. Я вирішила, що продавати її не буду. На це є багато причин, – постаралася я вкотре пояснити свекрусі стан справ.

– Це яких? – З суворим виглядом узялася в боки вона.

– По-перше, я не хочу у разі розлучення залишитися біля розбитого корита, по-друге, коли у нас будуть діти, то у них буде додаткова житлова площа, по-третє, здаючи цю квартиру простіше буде виплатити іпотеку, – пояснила я все по пунктах.

Але свекруха почула тільки про розлучення і з тих пір не перестає мене дошкуляти цю тему. Ще й сина намагається налаштувати.

– Ось дивись, сину, ти зараз здоров’я гробиш, щоб квартиру купити, а вона потім з тобою розлучиться і половину відхопить!

– Та навіть і відхопить – її внесок у цю квартиру такий самий, як і мій, – не витримав уже чоловік підвищив голос.

– Такого недалекого виростила, так і залишишся з боргами та без житла. Йому в лоб дружина каже, що думає про розлучення, але він не чує, – сплескувала руками свекруха.

– Зате ти тільки про розлучення почула, ні про дітей, ні про оренду не чула, а в розлучення вчепилася! – чоловік уже ледве стримався.

Свекруха ще щось хотіла додати, але чоловік розвернув її за плечі та акуратно виставив із квартири.

– Іди, мамо, йди, доки я не наговорив того, за що мені потім соромно буде.

Свекруха ображено пішла, заявивши, що коли я залишу чоловіка на бобах, він приповзе до неї, тоді і буде ясно, хто з них мав рацію. До нас вона поки що носа більше не суєт. Вже сто разів пошкодувала, що ляпнула про те розлучення, але це ж правда, випадки різні бувають.

КІНЕЦЬ.