— Бабуся вилила твій суп в унітаз, сказала, що вийшов ще огидніший, ніж минулого разу. Я тепер голодний, ма, що мені їсти?, — сказав мені син, коли я повернулася з роботи.

— То може ти в бабусі й спитаєш, що вона приготує замість супу?, — запитала я в сина, — Чи в бабусі знову голова болить?

— Так, вона сказала, що ти повернешься та приготуєшь щось нове!, — сказав син, якого навіть вже не дивує така поведінка його бабусі, не подобається їжа — в унітаз.

Моєму синову Вові вже 16 років. Живемо разом із моєю матір’ю, якій 78 років. Як вона мене ненавидить! Це просто щось неймовірне!

Окремо жити на жаль поки що не виходить. Мати з дитинства нашіптує моєму синові про мене гидоти, нацькує його, а той потрапив під її вплив.

Моя мати має одну особливість — усіх звинувачувати у своїх невдачах. Зокрема, мене. Вона ненавиділа мого батька, і я так розумію, що мене теж.

Як вона любить говорити, що я скрізь винна. Скрізь абсолютно. Мені прямо дивитись уже смішно, з яким захопленням і ненавистю вона це любить говорити.

Мій син теж її підтримує, хоч я багато для них роблю і робила. Ніколи не жалкую грошей, коли щось їй треба купити, синові також намагаюся не відмовляти ні в чому.

Він виріс егоїстом. Так само як і моя мати, він усіх звинувачує навколо, коли щось не виходить. Не дай Боже, що не так, вони обидва з такою ненавистю накидаються на мене, що мені страшно іноді стає.

Син також агресивний, легко закипає. Я жертва вдома. Син, що влаштовує істерики, що ось йому погано, бабуся звичайно тут же його підтримує.

І з самого дитинства так, коли я намагалася його виховувати нормально, робила зауваження, моя мати завжди за нього заступалася, говорила при ньому, що я неправа. Внаслідок цього син нікого не слухається тепер, грубить і може образити.

Сил немає моїх більше. Я доросла людина і досі мати мене намагається повчати, як правильно жити. Натомість себе вона вважає найрозумнішою.

Ще язик у неї дуже гострий і злий. Коли я на роботі вони обидва дзвонять зі своїми скаргами одне на одного. І це при тому, що вони кажуть, що їм удвох краще житиметься. Хочеться так зникнути раз і назавжди.

Вдома я морально та фізично втомлююся. Мені на роботі краще набагато. Вдома я все роблю сама, бо ніхто нічого не хоче робити.

Мати любить говорити, що їй завжди погано та все болить. Насправді все негаразд. Нормально з нею говорити також неможливо ні про що. Для неї головна тільки її думка та все. Загалом, живу в пеклі. І що робити не знаю.

КІНЕЦЬ.