– Та моя Настуня в університет поступила. А як інакше! Вона ж відмінниця, – говорила я сусідці, в якої дочка з моєю вчилася, але вчилася, це гучно сказано.

І ви знаєте, з того часу минуло сім років і мені Стефа таки це “витикала”. Але я все рівно думаю, що моя доця все правильно зробила. Професія манікюрниці не для неї.

Настя моя після школи вступила в університет на економічний факультет.

Її ж подружка і наша сусідка Люба вчилася в школі так собі. Вступати ніде вона не хотіла, що дуже дивно. Я вважаю, якщо і великого розуму немає, та треба хоч в якесь училище піти, і професію здобути.

Але ж пам’ятаю, як ми з чоловіком пишалися, що доня в університет вступила і звісно на державне. Стипендію мала гарну, шо навіть нам з татом презенти робила.

Люба ж в той час пішла на якісь курси манікюру. І ви знате, навіть в селі знайшлись для неї клієнти.

Кажуть, що робить вона дуже гарно, але я не знаю.

Моя ж Настя закінчити то закінчила, але на роботу ніде влаштуватись не може. Ось так і виходить, що з тими дипломами сидить вона в нас на шиї з чоловіком.

А недавно Стефа з усмішкою мені “тикнула” тим.

– Бачиш, твоя розумниця на дивані лежить, а моя Любочка такі гроші заробляє, що вам і не снилося.

Так неприємно було це чути. Розум в нашої Настусі, як був, так і залишився, а ось в Любочки його не було і не появиться.

А недавно я вже сама кажу до дочки, щоб на якісь курси йшла, а дочка каже, що всі клієнти в Люби і ніхто до неї не прийде.

Може то й на краще, бо якось не гарно буде, щоб моя Настуся з таким-то розумом, нігті людям чистила. Як не крути, а це не така вже гарна професія, як Стефі здається.

Я думаю, що найде моя Настя роботу хорошу, ну а як не роботу, то багатого чоловіка.

Ще втремо ми носа тій Стефі…

А як ви думаєте, хіба та манікюрниця то така впливова професія?

Джерело