Мій брат і його дружина виявилися страшними свинями, які примудрилися всього за пів року привести квартиру в стан смітника.

Але брат тепер усієї рідні розповідає, що я просто так їх вигнала, нібито просто хотіла йому насолити, бо змалку його не люблю.

Так, настільки не люблю, що дозволила безкоштовно жити в моїй квартирі, платити тільки за комуналку, чого, до речі, брат все одно не робив.

З Ігорем ми не були близькі. Все-таки десять років різниці та й виховували його батьки зовсім не так, як мене.

З братом мама носилася, як із писаною торбою. Він мав максимум прав і мінімум обов’язків. І не тільки в дитинстві, а й у більш дорослому віці.

Про що можна говорити, якщо за ним мама шкарпетки прибирала, коли брат вже навчався в університеті? Посуд за собою помити? Ні, не чув.

Мама сприймала це як належне, брата не лаяли, не тикали носом у його неакуратність, що й спричинило такий результат, який є зараз.

А зараз є вже доросла одружена свиня, який так і не навчився прибирати. Мало того, він ще й дружину собі таку ж знайшов.

Хоча з першого погляду дівчинка в нього дуже доглянута, одяг чистий, сама охайна. А виявилася чудовою парою для нашого поросяти – вони разом хрюкають у багнюці, яку розвели, і почуваються щасливими.

Хто я така, щоб заважати їхньому нехитрому щастю? Але, будь ласка, не на моїй території. Нехай шукають тепер інше місце, де зможуть створити затишний свинарник.

Я одружена, живемо на території чоловіка, у нього квартира більша і краще розташована. Свою я хотіла здавати, але то одне, то інше не виходило, загалом.

Але трохи більше ніж пів року тому одружився брат і заявив, що вони з дружиною хочуть жити окремо, хоча ні в нього, ні в неї жодної своєї житлоплощі немає.

Наші батьки пропонували молодим пожити у них, щоб мати можливість накопичити на іпотеку, але брат із дружиною відмовилися.

– Молода сім’я має жити окремо, а то розлучиться, – заявив брат.

Вони почали винаймати квартиру, але за два місяці вже звідти з’їхали. Як сказав брат, вони не порозумілися з господарями. Зараз мені здається, що я навіть знаю, у чому причина.

Але тоді було озвучено, що просто не зійшлися характерами. І мама тоді попросила мене пустити брата з дружиною пожити у моїй квартирі, та все одно пуста стоїть, а так хоч комуналка платитиметься.

Я погодилася, віддала братові ключі та навіть не думала перевіряти, як вони живуть там. Все-таки дорослі люди, і невістка справляла позитивне враження.

За пів року мені зателефонувала сусідка і заявила, що ми її топимо. Тобто брат її топить, але його номера в неї не було. Я теж не змогла додзвонитися братові та його дружині, тому швидко поїхала із запасними ключами на квартиру.

Побачене шокувало мене. Такого безладу я не очікувала побачити. У коридорі підлога чорна, сантехніку явно не мили жодного разу, як в’їхали, на кухні бардак, кислятиною якоюсь смердить, одна дверцята шафи відламана, речі валяються де завгодно, а на балконі пакети зі сміттям, яке явно давно не виносили.

Квартира справляла жахливе враження. Я тоді додзвонилася до брата, сказала, щоб швидко летів додому. Він був незадоволений, що я прийшла до квартири за його відсутності, але мені було начхати.

Я хотіла пояснень, що там відбувалося, що квартира стала нагадувати смітник. Брат замість розкаяння пішов в атаку, мовляв, я не мала права туди без нього заходити.

Ми посварилися, я зрозуміла, що він не бачить проблеми у тому, як вони з дружиною тут живуть, і вирішила, що така радість мені не потрібна. Заведуться таргани або інші неприємні комахи, то потім весь будинок мені “спасибі скаже”, цю заразу ще спробуй вивести.

Я дала братові тиждень на переїзд, мені було начхати, куди вони подінуться. Головне, щоби звільнили квартиру. І вони її звільнили.

Щоправда, я потім вислуховувала обурення мами, що рідного брата вигнала, як я посміла. Її навіть фотографії того, у якому стані брат залишив квартиру, не стурбували.

Ми з чоловіком квартиру упорядкували, закрили на ключ і вирішили, що нехай так стоїть. Дешевше вийде, бо після брата там довелося робити ремонт і оплачувати борги по комуналці.

КІНЕЦЬ.