Я у продуктовому супермаркеті бачила хлопчика. Він із мамою був. Вгодований здоровенький кучерявий хлопчик. Трішки схильний до повноти. Мабуть, із чудовим апетитом.

А мама струнка, худорлява, спортивна. Волосся прибрано в тугий пучок. І вибирала вона броколі, руколу, ріпу, зелений салат…

Хлопчик захоплено і побожно дивився на продукти. Вони гарно на полицях викладені. Він не просив. Він трохи торкався смаколиків, – немов повітряний поцілунок їм посилав. Ніжним, любовним погладжуванням давав смачне.

«Хлібчик!», – ласкаво каже повненький хлопчик, трохи торкаючись запакованого пишного хліба. І очі його зволожувалися, сяяли!

«Сирочок! Мамо, дивись, який сирочок! З дірочками! Такий жовтенький чудовий сирочок!»…

«Ковбаска! Яка чудова ковбаска! Це ковбаска салямі. З перчиком!»…

«А ось тортик! Тортик!»…

Хлопчик ходив величезним магазином і ласкаво розмовляв з їжею. І немов благословляв її ніжними дотиками…

Мама сказала, що скоро вони приїдуть додому і вечерятимуть. Смачна тушкована броколі, зелений салат! І дієтичні хлібці. Ти ж любиш дієтичні хлібці з брокколі?

“Смачно!”, – сказав хлопчик. Що він міг сказати?

Але він мав щасливий вигляд, хоча нічого шкідливого не купили. Він наче наївся. Він усміхався і захоплено, ласкаво дивився на копчену грудинку…

«До побачення, любі булочки!», – попрощався хлопчик.

І пішов з мамою їсти брокколі з руколою. Без образи та розчарування. Щасливі.

Йому просто було дуже приємно дивитися на їжу. На благо їжі. А це теж насичує. Трішки, але насичує. І в мене від цього вгодованого хлопчика теж став гарний настрій. Хоча я теж купила салат та огірки. Решта нам не корисна.

Але головне – хороший настрій? Ось і ділюся з вами.

КІНЕЦЬ.