— Про гроші, я, зрозуміло, сказала тільки жартома. Ось такий злий жарт вийшов, – розповідає Яна. – Зате тепер моє ім’я колишній і його матуся полощуть на кожному розі.

Яна ще не в розлученні, документи подано, розлучення тільки попереду. І через суд, хоча дітей у подружжя немає. Причина, через яку розірвання шлюбу йде таким шляхом? Колишній, як каже Яна, «вставляє палиці в колеса». Через органи РАЦС він розлучатися відмовився, хоча майно рухоме давно поділено (не без скандалів), а нерухомість у кожного з подружжя своя.

У Яни – це дошлюбна студія в області столиці, у її чоловіка – спадкова трикімнатна квартира. У ній і жили цілих 8 років сімейним життям. Сюди ж Яна збиралася через півроку принести їхню з чоловіком дитину. Не принесе, дитини жінка позбулася.

— Про дитину, коли одружилися, задумалися майже одразу, – продовжує Яна. – А чому б було ні? Мою квартиру здали, облаштувалися в житлі чоловіка, працювали вже обидва. Мені було 25 років, чоловікові 29. І… нічого не вийшло.

Коли бажаний стан не настав протягом року після того, як Яна перестала оберігатися, забили на сполох. По лікарях, як у нас водиться, вирушила жінка. Чоловіки ж досі у великій своїй масі вважають, що якщо все в них «там» функціонує, то проблеми на жіночому боці.

Проблем у Яни обстеження не виявили. Ще якийсь час пішов на те, щоб умовити чоловіка пройти перевірятися. І – от тобі на, функціонує все в нього фактично вхолосту. Шок, недовіра, зміна клініки – результат той самий.

— Спочатку лікарі були налаштовані цілком оптимістично, – каже Яна. – Обіцяли, що після зміни режиму, харчування, невеликого курсу лікування все вийде. Не вийшло.

Вихід для подружжя був такий: ЕКЗ, тоді невелика кількість матеріалу чоловіка могла б стати придатною для життя в пробірці. Якийсь час була знову недовіра з боку чоловіка, сумніви Яни з приводу безпеки процедури. Потім зважилися. Все вийшло, але на терміні 12 тижнів дитину вони втратили.

— Так буває, – розводили лікарі руками. – Трохи згодом можна спробувати ще раз.

«Трохи згодом» дещо затягнулося, бо в Яни намітилися суттєві зрушення в плані кар’єри, не хотілося упустити місце й випасти з обойми. Але все ж жінка заради чоловіка до теми ЕКЗ повернулася, вирішила ризикнути ще раз.

— Найбільше бісить, – зізнається вона.

– Що я могла б все зробити нормальним шляхом, не піддавати організм гормональним стресам, не витрачати роки на лікарів, обстеження, протоколи ці чортові. А зі мною в підсумку – так!
Цього разу ембріон прижився, всі аналізи були в нормі, але на восьмому тижні, коли Яна страждала від токсикозу і загального поганого самопочуття, розкрилася історія з невірністю чоловіка.

— Коли я оговтувалася після втрати малюка, виявляється, мій чоловічок загуляв із моєю приятелькою, – усміхається жінка. – Розкрилося все випадково, з нашою спільною подругою коханка чоловіка посварилася, та, як водиться, вирішила розбовтати секрети заклятої подружки. Але найцікавіше, що і чоловік мій ненаглядний відпиратися не став. Навіть оригінальне пояснення знайшов.

— Я був пригнічений, я вирішив спробувати, може, з іншою жінкою зачати вдасться. В Олі (так звуть приятельку Яни) є дитина.

Більш незграбного виправдання невірності Яна не пригадає ні у фільмах, ні в книжках, ні в розповідях жінок. Звісно, жити далі з чоловіком Яна не збиралася, про що повідала чоловікові відразу. Питання про дитину виникло за кілька днів, чоловік зателефонував, хотів дізнатися, чи не хоче Яна його пробачити, у них же скоро з’явиться на світ довгоочікуваний малюк.

— Не з’явиться, – твердо сказала Яна. – Від такого виродка я дитину не хочу. Спробую з іншими.
— Ти вже це зробила?
— Ще ні, але цього тижня питання закрию, – відповіла Яна.

І того ж вечора чоловік примчав до Яни в супроводі своєї матусі. Навіщо? Вмовляти залишити дитинку.
— Ти ж стільки заради цього перенесла, – почала канючити свекруха. – Стільки грошей було заплачено, та й ти вже не молоденька. Якщо не хочеш виховувати, то нам віддай.

Яну заціпило від такої безпосередності. Так, їй не 20 років і шкода для здоров’я вже є, але носити дитину, батько якої їй став буквально огидний? Корячитися, в муках. А потім ще й подарувати її невдалому колишньому?

— Взагалі, – зі сміхом сказала Яна. – Послуги сурогатної матері коштують дуже дорого. А ваш синочок не тільки мене нахабно й підло зрадив, так ще й інкубатором хоче зробити на халяву? Ні, шукайте іншу дурепу, яка з любові буде бігати по лікарях, потім зробить штучні маніпуляції, можливо, не один раз. Потім порветься до вух. І все це на голому ентузіазмі. Або шукайте гроші на таку мамцю.

— І понеслося, – каже Яна. – Свекруха і мій колишній сприйняли мої слова, як вимогу грошей. Почалися дзвінки, які писалися на диктофон, мені гроші пропонували, думаю, жартома. Була пропозиція навіть поміняти мою студію на його трикімнатну. І потім ці записи спливли в мене на роботі.

До того моменту Яна вже зробила операцію. Колеги пліткували по кутах, але дехто знав, що ніякої дитини в неї вже не буде. Та все одно неприємно було. Та ще й старша сестра висловилася, що Яна вчинила гріх:
— Нехай би був маленький, він у чому винен? А ти справді не юна, скільки невдалих спроб… Не боїшся, що більше й ти не зможеш мати дітей?

Але Яна вважає, що краще не треба їх взагалі, ніж щоб була дитина, і щоб уже ніколи не розплутатися з колишнім.

— Він і зараз, коли в курсі, що я дитини вже немає, мозок виніс мені, розлученню опирається, а якби я зважилася залишити? Що потім почалося б? Аліменти, доноси в опіку, вимоги зустрічей із дитиною? Ну вже ні, я травмована всією цією ситуацією, але я вигребу і забуду про все, як страшний сон, забуду. А дитина – це на все життя, вона не дасть забути. Та й переносити на малюка злість на його татуся – погана ідея, а від злості я б не змогла позбутися, – визнає Яна.

КІНЕЦЬ.