Виявилося, що я погана дружина! Моєму чоловікові не пощастило! Він, бідненький, захворів, а дружині начхати

Літо, тепло, я з донькою у декреті, чоловік на роботу поїхав. За вікном двадцять п’ять градусів, вище за нуль. Мені зателефонувала подруга, теж декретниця:
– Поїхали з дітьми на пляж, за пів години їзди від міста є класний чистий ставок, одне з небагатьох місць, де офіційно дозволено купатися, проби брали, нічого не виявили. Можна мангал орендувати, курку засмажимо.
Подумала та вирішила, що поїдемо. Чоловіку написала, що їду з подругою та нашими дітьми на природу, де пляж знаходиться, написала. Чоловік побажав нам удачі. Сказав, щоб дзвонила, якщо що.
Ми з донькою зібралися, сіли в машину, та поїхали. Подруга також була на своїй машині була. Вже на пляжі ми з нею зустрілися. Вирішили, що нам треба купити. Я з дітьми залишилася, а подруга поїхала в магазин.
Я – ворона! Доньці півтора року, іноді ще спить, абияк, тому я звук на телефоні завжди вимикаю. Того дня ввімкнути забула, ще й телефон у машині залишила.
М’ясо посмажили, по черзі купатися ходили. Дітей у воду, в самий став, занурювати не наважилися, але на пляжі можна було орендувати маленькі надувні басейни, що ми й зробили.
Діти сиділи, у басейні копошилися. Ми смачно поїли, добре провели час, відпочили. Діти поспати встигли, ми позасмагали.
Коли вирішили їхати додому, та до машин дісталися, я згадала про телефон. Там були два пропущені від чоловіка. Я передзвонила, але він не відповів.
З дому ми з донькою поїхали о дванадцятій годині дня, повернулися – до шостої вечора.
Під’їхала до будинку, здивувалася – авто чоловіка стояло на стоянці. Хоча за часом, він мав ще тільки виїжджати з роботи. У квартиру зайшли, а там картина олією: чоловік спить, його сестра суп варить!
– Ти де ходиш? Чому я повинна варити твоєму хворому чоловікові курячий суп? – напала на мене сестра чоловіка.
– Хто хворий? Навіщо суп?
– Брат різко захворів. Після обіду температура підскочила, нежить, він із роботи відпросився. Йому мама зателефонувала, дізналася, що захворів, а тебе вдома нема, мене сюди відправила. Повторю питання: де ти ходиш?
– Відповім – не твоя справа!
– Залишилося засмажку зробити, сама впораєшся, я поїхала. Робити мені більше нічого, як їздити по всіх хворих і супи варити, поки їхні дружини десь вештаються!
– Не приїжджала б і не варила.
– Наступного разу не приїду, – пообіцяла вона.
Чоловік прокинувся за годину. Підтвердив, що на роботі, під час обідньої перерви, йому різко стало погано: температура, ніс потік. Лікар його оглянув, додому відправив.
Сказали, щоб на лікарняний ішов. Мати йому дзвонила, дізналася, що він хворіє, сестру до нас додому відправила, а то, як це людина захворіла, а доглядати нікому.
– Чому не написав? Подрузі міг би зателефонувати, номер же знаєш!
– Навіщо? Я ж не богу душу зібрався віддавати. Загалом, не розумію, навіщо сестра приїхала, я мамі казав, що ніхто мені тут не потрібен!
– Подрузі твоїй не зателефонував з цієї ж причини – не дитина, сам впорався б, навіщо вашому відпочинку заважати?
Виявилося, що я погана дружина! Моєму чоловікові не пощастило! Він, бідненький, захворів, а дружині начхати!
Довелося сестрі за вказівкою матері їхати, доглядати за хворим братом! Суп йому зварила, поки дружина десь вешталася, та час весело проводила!
– Ти ж знаєш, що мама іноді недолуга, не зважай, – просив чоловік, коли його мати до мене чіплялася, через той день.
Іноді недолуга? Я б інакше сказала! І сестра чоловіка теж хвора! Мамі відмовити не змогла, приїхала варити суп, а зірватися вирішила на мені!
Я яким боком? Я її кликала? Просила? Ні! Вкотре переконуюсь, що мій чоловік – найадекватніший представник їхньої родини!
Я намагаюся не дуже потурати на їхні закиди, але не завжди вдається! Нерви ж не залізні! Для себе вирішила, що буду розумніша за них, але терпіння висить на волосині!
Якщо чоловік мене не засуджує, і не вбачає моєї провини, якого дідька “родички” чіпляються? У вас теж такі “турботливі” родичі?
КІНЕЦЬ.