– Дякуємо за запрошення, але ми не прийдемо, – сказала свекруха моєму чоловікові і поставила слухавку.

Чоловік мій відмовою мами прийти на хрестини нашої третьої дитини був дуже засмучений, і сказав, що все це через мене.

Я так не вважаю, адже нічого поганого я не зробила. Невже дбати про себе і про свою сім’ю – це неправильно?

Мене можна зрозуміти, я виросла в багатодітній родині, і рано зрозуміла, що дбати треба самій про себе. Після школи я поїхала в місто вчитися, і там познайомилася з майбутнім чоловіком.

Ігор мені видався хорошим чоловіком, до того ж, він відразу заявив, що має серйозні наміри щодо мене, тому для себе я вирішила, що з ним можна будувати родину.

Я вийшла заміж, ми стали жити в квартирі чоловіка, яка дісталася йому у спадок від бабусі. Квартира була стара, маленька і без ремонту, але ми були щасливі і тим, бо не кожному щастить відразу жити окремо.

З мамою Ігоря у мене склалися не найкращі стосунки, але я намагалася не загострювати обстановку, щоб не псувати стосунки з чоловіком.

У нас народилося двоє дітей, з різницею в один рік. Мені було важко доглядати відразу за двома дітьми, а свекруха мені зовсім нічого не допомагала, бо вона постійно була зайнята.

Все було більш-менш нейтрально до того часу, поки сестра чоловіка не надумала заміж виходити. Зовиця привела чоловіка до своїх батьків, і відразу наголосила на тому, що їхню квартиру треба на неї переписати.

Ми не мали нічого проти, адже свою квартиру ми вже отримали, але нам було дивно, що зовиця відразу так взялася до справи, наче вона нам не довіряла.

Коли у сестри чоловіка народилася дитина, свекруха приїхала до нас, і сказала, що ми маємо віддати їй всі дитячі речі і одяг.

У мене і справді і одяг, і дитячі речі, все збереглося в дуже доброму стані. Я з багатодітної сім’ї, і змалку навчена все берегти, бо знаю, що воно ще може пригодитися.

Ми з сестрами в дитинстві завжди носили одяг одна з одної, то ж мама моя навчила нас бережно ставитися до кожної речі.

Свекруха була впевнена, що ми все їй віддамо, адже колиска, коляска, манеж, одяг – все це коштує шалені гроші. А навіщо все це купувати, якщо можна взяти все просто так?

Але я неприємно здивувала свекруху, бо сказала, що нічого віддавати я не збираюся.

Тут вже втрутився чоловік. Він був не проти віддати все сестрі, і не розумів, чого я не погоджуюся.

Я їм обом пояснила, що у нас ще будуть діти, і потім нам доведеться купувати все нове. І в зовиці, очевидно, теж це не єдина дитина буде, тому я їй порадила перший раз самій все купити, а потім берегти для інших дітей.

Свекруха дуже образилася на мене, назвала мене жадібною, і на якийсь час взагалі перестала з нами спілкуватися.

Через рік у нас з чоловіком народилася третя дитина. Ми були дуже щасливі, на хрестини покликали усіх чоловікових родичів, але ніхто не прийшов, бо і мама, і сестра образилися на мене через ті речі.

Я і справді не розумію, що я зробила не так, чому вони взлилися. Я ж просто подбала про себе і свою родину.

А яка ваша думка, хто з нас неправий?

Джерело