Незадовго до весілля наші мами посварилися! З того часу вони не спілкуються, хоча після весілля майже рік минув. Навіть на весіллі один одного оминали. Мама тільки іноді над моєю свекрухою посміювалася.

За місяць та один тиждень до весілля, у Віті був день народження. Моя мама спекла торт, я після роботи поїхала до неї.

Вітя мав після роботи заїхати до ресторану за стравами, та зустріти свою маму на автовокзалі, бо вона живе у передмісті.

Живемо ми з Вітею у квартирі, яка дісталася мені та мамі від тата. Мама живе окремо сама. У свекрухи у передмісті квартира у двоповерховому будинку, всі зручності є.

Ми з мамою приїхали раніше. Встигли навіть трохи прибрати квартиру, дістати стіл, розставити тарілки, келихи, та столові прилади.

Вітя та його мама приїхали хвилин через двадцять п’ять після нас. Вітя приніс не лише їжу, а й подарунки від своєї мами – десять повітряних куль, та гель для гоління!

Кулі були дивні! Набагато доречніше вони виглядали б на дні народження маленького хлопчика. Написи були в такому дусі: синку, будь щасливий; з днем ​​народження, коханий синочок; синку, ти моя гордість…

Та й сам факт дарування повітряних куль бентежив, але я промовчала. Забрала їжу, почала розкладати її по тарілках. А мати промовчати не змогла!

– Синочок? Йому що, п’ять років виповнилося?

– Навіть коли Віті буде вісімдесят, він все одно буде для мене улюбленим синочком!

– Хай буде, твоя воля, — відповіла їй мама і порадила мені гарненько придивитися до кульок, які ми планували купувати для весілля, щоби без таких усі-пусі були.

Свекруха розлютилася. Вітя почав її заспокоювати й сказав, що його теж написи на кульках збентежили:

– Я ж не маленький!

Мама, втішена підтримкою майбутнього зятя, зібралася розійтися по повній, але я потягла її на кухню. Там ми шипіли — кричали один на одного пошепки.

Я питала, хто її просив лізти зі своїми коментарями, та хай хоч що на кульках було б написано! Мама пророкувала мені проблеми у шлюбі:

– Вона все ще вважає Вітю своїм маленьким синочком! Такі кульки – тільки перша ластівка! Ти придивися до неї!

Ми повернулися за стіл. Мама вибачилася перед свекрухою, мовляв, плювати на кульки, вона мати, нехай будь-які вибирає.

А далі почався якийсь цирк! Свекруха так активно доглядала Вітю під час вечері, що, здавалося, ось-ось вона забере у нього виделку, і сама почне годуватиме і витирати рот серветкою.

Це виглядало якось неприємно! Головне, по Віктору було видно, що йому поведінка матері завдавала дискомфорту.

Моя мама знову не втримала язика за зубами:
– Треба буде вам окремий стіл на весіллі поставити, а то навіть не поцілуєш чоловіка — його рот буде зайнятий поглинанням їжі, яку підкладатиме мама!

– Мамо насправді вистачить!

— Вітя звернувся до матері.

Свекруха кинула на стіл ложку та серветку, які тримала в руках, різко встала, та зібралася додому.

Вітя пішов слідом за матір’ю. Мені написав, що відвезе її на автовокзал, благо автобуси до потрібного села ходять кожні сорок хвилин.

Коли Вітя повернувся, моя мама вже поїхала, але попросила мене не поспішати з весіллям. Вітя розповів, що його мама аж плакала, доки вони їхали.

Сумно їй було, згадувала, що тільки нещодавно я з’явився на світ божий, а вже незабаром одружуюся.

– Я все розумію, але її поведінка… Коротше, попросив, щоб мама тримала себе в руках. З дитинства таких телячих ніжностей не бачив, і знаєш, давно вже переріс їх!

Все, що сталося на вечері на честь дня народження мого нареченого, свекруха вважає сваркою з моєю мамою. Не заперечуватиму, що мама дозволила собі зайвого!

Але й поведінка самої свекрухи теж виходила за рамки розумного. Тим більше, якщо вірити Віктору, що раніше, з самого дитинства, такого не було.

Вітю, який сперечався з нею, свекруха ні в чому не звинувачує. Мені спробувала сказати, що я напрочуд добре вихована для сім’ї, в якій виросла.

Я її осікла, зажадавши, щоб вона не сміла тріпати ім’я моєї мами. Мою поведінку вона списала на передвесільний мандраж. А ось мати стала для неї ворогом номер один!

– Чому тут дивуватися? – посміялася мама. — Це ви молоді, на багато чого уваги не звертаєте. А вона одразу зрозуміла, що я її розкусила!

Майже рік минув. Не можу сказати, що свекрухи у нашому житті було багато. Але вона так полюбила плакатись і скаржитися, що слів немає. Раніше, до весілля, такого точно не було.

Вітя слухає її одним вухом, але особливо не реагує, та відповідає загальними словами підтримки. Напевно, мама права, у свекрухи ревнощі, тому вона й почала так дивно поводитися.

Коли вона зрозуміла, що я не просто чергова подружка, а майбутня дружина, так її й накрило! Навіть шкода її стало! А ви як вважаєте?

КІНЕЦЬ.