В суботу мені зателефонувала моя двоюрідна сестра Галина, запитала, що я роблю, і сказала, що забіжить в гості. Я дещо здивувалася такій її ініціативі, бо ми з нею зустрічаємося не так часто, тому я і припустила, що сестрі щось від мене треба.

Я не помилилася, бо як тільки ми сіли пити чай, Галина стала мене розпитувати, як поживає мій син, що він робить, з ким зустрічається. Я вдаю, що не розумію, до чого вона клонить, і відповідаю, що все добре.

Тут Галина не витримала, і каже:

– Оксано, а ти знаєш, з ким твій Максим зустрічається?

– Знаю, з Аліною, – спокійно відповідаю.

Тут Галина на хвилинку задумалася, а потім продовжила:

– Сестричко, як би тобі це правильно сказати… Я тут дещо дізналася про твою майбутню невістку, – каже.

– І що ти дізналася? – вдаю здивування.

– Ну… розумієш, вона з не зовсім благополучної родини, у них там шестеро дітей, батько у чарку заглядає, хата розвалюється, – намагається розповідати в деталях сестра. – Ти ж не можеш допустити, щоб у тебе була така невістка?

Інформація, яку принесла Галина, як сорока на хвості, мене дещо збентежила, я бачила, що Аліна дуже скромно виглядає, і сама зрозуміла, що в розкошах вона не росла, але я і не сподівалася, що все аж настільки погано.

Випровадила я з хати Галину, і стала думати, що робити. Ми з чоловіком далеко не бідні люди, у чоловіка є своя солідна фірма, так що в грошах нестачі ми не відчуваємо. Виростили одного сина, якому намагалися дати все найкраще.

Ми щосили намагалися дати синові хорошу освіту. Витратили на це багато сил та енергії. Вдалося прилаштувати його в найкращий ліцей в нашому місті. Крім цього, він займався з репетиторами.

На жаль, в університет на бюджетне відділення йому не вдалося поступити. Але ми змогли сплатити контрактну форму навчання, бо для нас було важливо, щоб син мав вищу освіту.

Коли Максим отримав диплом, ми купили йому будинок у шикарному місці. Автомобіль також придбали йому. Чоловік узяв працювати його собі на фірму. Влаштував на просту посаду. Вважає, що він повинен досягти всього сам.

Син молодець, старається, не хоче батька засмучувати. У його робочому графіку дуже багато відряджень. Я дуже переживала з цього приводу. Говорила чоловікові, навіщо це все потрібне. Ну, хоче він, щоб син пройшов весь шлях з нуля, нехай. Навіщо ганяти його з відрядженнями?

Але чоловік стояв на своєму. Вважав, що я не маю втручатися. Синові потрібно стати справжнім чоловіком. Тому нехай працює як і решта.

І ось поїхавши у чергове відрядження, син повернувся з нареченою. Історія їхнього знайомства дуже цікава. Син зайшов у пекарню випити кави з круасаном, і там йому сподобалася дівчинка, яка в цій пекарні працювала.

Відрядження тривало всього два тижні, і після цього син привіз Аліну до нас, щоб познайомити. Відразу нас з чоловіком попередив, що наміри у нього серйозні, і він планує одружуватися.

Я глянула на майбутню невістку і зрозуміла, що вона нічого за душею не має, бо все, що у неї було, це маленька сумка з речами та пакет.

Спробувала поговорити із сином. Запитала, невже в місті він не міг знайти когось гіднішого. Навіщо йому саме ця дівчина? Ну навіть якщо сподобалася, то навіщо одразу в РАЦС? Можна просто пожити, подивитися, як будуть стосунки складатися.

Але сина інші варіанти не цікавлять. Сказав, що не бачить інших дівчат. Переконав мене, що це справжнє кохання.

Мені було дуже важко змиритися з вибором сина, а особливо після того, як Галина ще провела своє внутрішнє розслідування. Та я вирішила не втручатися, якщо син вибрав саме її, то нехай буде.

Мого спокою Галина не зрозуміла, вона навіть на весілля не прийшла, хоча я її запрошувала. А по телефону мені сказала, що вона б нізащо не погодилася на таку невістку.

Після весілля сина вже минуло кілька років. Аліна виявилася чудовою людиною, в якої абсолютно відсутні меркантильні інтереси, видно, що вона по-справжньому любить нашого сина. І він її.

Нещодавно у них синочок народився, тож ми з чоловіком тепер щасливі бабуся і дідусь. Наш син щасливий, і це головне. Страшно навіть уявити, що я могла піддатися емоціям і пробувати зруйнувати їхні стосунки.

Не треба батькам втручатися в вибір своїх дітей, це їхнє життя, і нехай вони самі вирішують. А нам, батькам, залишається лише радіти за щастя своїх дітей.

Джерело