Всю суботу я на хвіртці простояла, все чекала, що Микита таки приїде. Я йому телефонувала, але син не брав слухавки. Вже й сусідка підійшла, і стала питати, що там у мене трапилося.

– Певне, не приїде. Ми з чоловіком просили Микиту приїхати і нам допомогти з ремонтом даху, та він вирішив, що це для нього не важливо, – махаю рукою, зачиняючи хвіртку, бо розумію, що сина не буде.

Сусідка побачила моє розчарування і стала про все розпитувати.

– А що сталося? Може, невістка його не відпускає? У вас, якщо помиляюся, не склалися з нею стосунки. Не хоче вона, щоб син із батьками спілкувався?

– Може, й так, але син нам нічого такого не казав. Раніше частіше приїжджав, а зараз… Але у невістки тепер козир є. А нам, мабуть, доведеться наймати людей і платити шалені гроші чужим, щоб дах підлатали, якщо син не може для нас виділити один день.

Моєму сину в цьому році буде 40. Дванадцять років тому він поїхав в місто, і до рідного села його зовсім не тягне. Син, власне, ремонтами займається. Раніше все своїми руками робив, а тепер лише керує, бо має бригаду робітників. В місті Микита одружився та купив квартиру.

Невістка мені не сподобалася з самого початку, але син і не питав моєї думки. Вони зійшлися вже в зрілому віці, але для обох це перший шлюб. Наскільки мені відомо, невістка ні з ким навіть серйозно не зустрічалася. В принципі, я розумію, чому – такий характер витримати не кожен зможе. А в нас із нею взагалі виникла взаємна нелюбов з першого погляду.

Мало того, що квартиру син купив сам, та ще й ремонт він робив сам, а невістка лише вказівки роздавала. І то їй не так, і то не так, Микита через неї по кілька разів усе переробляв.

Стали вони собі жити, і ми до них носа не суємо зайвий раз. Та невістка нас і не запрошує ніколи, навіть на свята. До нас вона теж не приїжджає, жодного разу ще не була. І сина не пускає.

Нам з чоловіком з цього і дивно, і прикро, адже син дорослий, зрілий чоловік, який має свою голову, але чомусь танцює під сопілку своєї дружини.

Та цього разу ситуація більш, ніж серйозна, у нас дах тече, а скоро осінь, зима, тож ми попросили сина, щоб поки літо, і погода дозволяє, він нам щоб цей дах поремонтував.

Микита пообіцяв, що приїде, але напевно у нього плани змінилися.

Нарешті син мені відзвонився, і справді сказав, що не приїде, бо треба бути біля дружини.

Я знала, що невістка дитину чекає, місяць десь п’ятий уже, але почувається вона доволі добре, тому я і справді не розумію, що йому заважало приїхати до нас?

Мені здається, що там ще й батьки невістки воду мутять. Вони дочці всі вуха продзижчали, що не можна чоловіка у відпустку одного відпускати, бо в них колишній зять так з’їздив до своїх батьків, що на розлучення подав після повернення. Нині молодша дочка з ними живе.

Невістка своїх батьків послухала, а нам по телефону сказала, що ми завжди щось хочемо і відриваємо Микиту від сім’ї. Каже, що чоловік насамперед повинен думати про дружину та дитину, а не виконувати забаганки батьків. Якщо він узяв відпустку, значить, має бути зі своєю родиною. А будинок їй наш не треба.

Тому син вирішив, мабуть, відкласти приїзд, щоби не провокувати її сцени. За дитину переживає.

Чоловік мій розізлився і сказав синові, що більше не чекатиме його – бригаду найме. А той нехай далі сидить біля спідниці дружини і не сіпається.

Тільки не розуміє він, що дружин може бути багато, а батьки одні… Ну хіба я не права?

Джерело