В той час як невістка поїхала на місяць в Польщу на заробітки, я вирішила перебратися в квартиру до сина і онука. Я їм і готувала і прибирала за ними, бо хлопці є хлопці. Володя ж при кожній телефонній розмові про мене мовчав, що мене дивувало. А одного разу при відеодзвінку Наталя на стільчику у вітальні побачила мій одяг. Ви собі не уявляєте, як мені стало після цього на душі неприємно. То хто я для них є?
Невістка моя вчителька, ось на літні канікули вона цього року вперше зі своєю подругою вирішила на два місяці поїхати на сезонні роботи до Польщі.
Я живу одна, чоловік вже шість років тому, як покинув цей світ. Син же залишився в квартирі один з п’ятнадцятилітнім сином.
Спершу я готувала їсти і їм носила, живу я через два будинки, але потім собі так подумала, що краще на той час, поки невістки немає, я переберусь жити до хлопців.
Син зрадів, як і онук.
– Мамо, ми за таким борщем так скучили. І вареники твої, ну як масло. Моя Наталя так готувати не вміє. Їй аби побільше в холодильнику було і пошвидше готувалося, – говорив мені син. Звісно, це як бальзам на душу для кожної мами.
Багато речей я з собою не взяла, якщо щось і потрібно, то збігаю додому і принесу.
Але здивувало мене те, що син не розказував Наталі, що я в них ночую.
Мені якось стало неприємно. Я наче переховувалася. Я б навпаки хотіла, щоб Наталя знала, яку свекруху має. Що я не кинула хлопців одних.
Я все розумію, вони дорослі і можуть самі собі приготувати супчик чи картопельку з сардельками відварити, але не будуть ж вони ці сардельки цілий місяць на сніданок їсти, це ж не корисна їжа. Чоловікам потрібне м’яско, котлетки, рибка, що я їм і готувала.
Зазвичай Володя спілкувався з Наталкою без відеозв’язку. Також він старався виходити на вулицю при розмові. А в неділю я прийшла з церкви, а Володя ходить по хаті і щось Наталі показує по відео.
В гостьовій на кріслі ж був мій одяг, який я в шафу не ховала, бо в ньому ходила. Хоча Володя швидко пройшовся в цій кімнаті, але невістка своїм зором все помітила.
– А що на кріслі твоєї мами одяг робить?, – сказала вона.
Володя щось почав говорити і я думала, він похвалиться, що я живу, що роблю за неї роботу і Наталя мене похвалить, але Володя не признався і сказав, що я забігла “на хвилинку”.
Мені стало якось неприємно. То я для них стараюся, печу, смажу, тушу, але виявляється, це велика таємниця.
Я розумію, це квартира невістки, але колись, в далекому майбутньому, моя квартира їм перейде, Володя ж в нас з чоловіком єдина дитина.
Ну а що б ви казали, якби діти соромилися того, що ви деякий час живете поруч?
Хіба я роблю щось погане і заборонене?