Ми з чоловіком Олексієм виростили гарного сина. Наш Сергій завжди добре навчався, вивчав додатково мови, займався спортом. Я багато уваги йому приділяла, щоб такий чудовий хлопець вийшов.

Звичайно, не хотілося мені, щоб пов’язав Сергій своє життя з негідною дівчиною. А він і не поспішав. Ту, що представив нам, ми схвалили.

Оленка славна дівчинка. Молоденька, струнка і розумна. Часом мені здавалося, що надто вже Серьожка перед нею стелиться, але я намагалася не лізти в їхні стосунки. Хоча, звичайно, це вона мала стелитись перед чоловіком.

Перед фактом нас з Олексієм поставили, коли Оленка завагітніла. Мені не сподобалося, що зі мною навіть не порадилися, але я знову промовчала. Пізно вже сперечатися з молоддю – справа зроблена.

Хотіла я, звісно, ​​онука. Але знову все не так вийшло. Ніби наперекір Оленка дівчинку народила. Одне потішило – назвали малечу, як я попросила – Настя.

Ми з Олексієм полюбили онуку всією душею. Приходили в гості, з рук не спускали лапочку. Ось тільки почалася проблема одна після народження онуки. Стала Олена просити, щоб я з Настенькою посиділа.

– Як це – посидіти? – обурилася я.

– Так, але ви просто приходите та граєте. Я не можу відлучитися навіть – ні відпочити, ні в магазин збігати, – сумно відповіла Олена.

Я суворо подивилась на невістку. Що ще вигадало це дівчисько?

– Ти – мати, ти не повинна скидати на інших свої обов’язки! – вигукнула я.

– Та хоча б одяг собі новий купити, а то ходжу як опудало, адже поправилася, старі сукні на мене не налазять, – відповіла невістка.

Я суворо сказала, що їй необхідно схуднути, а не купувати нові вбрання.

Дуже я була обурена проханнями Олени. Дитину двомісячну намагалася на мене повісити – ось безсоромниця! Ще жалібно так сказала, що не встигає нічого по дому і допомога їй, чи бачите, потрібна.

Сергій мій цілими днями на роботі. Майже без вихідних на новому об’єкті – всі гроші заробляє у сім’ю. А ця мати недолуга допомоги собі просить – посоромилася б!

Коли онуці виповнилося три місяці, ми з Олексієм прийшли на свято. Яким же було здивування, що ніякого свята діти не стали влаштовувати. Гаразд Сергій мій – він працює цілими днями. Але ж організація свят – жіноча справа!

Ми все одно приготували подарунки для малюка – нові костюми, памперси та іграшки. Ще й гостей з собою привели – мою старшу дочку, її чоловіка, двох моїх племінників та колегу. Ось тільки зганьбила мене невістка!

Вийшла до гостей заспана, а малечу навіть не переодягла. Як спала Настінька, прямо так і залишилася. Вирішила я, нарешті, провчити Оленку, цю матір-єхидну. При всіх відчитала її: і за сонний вигляд, і за те, що доньку не переодягнула. Розкритикувала, як слід, суворо, але за справу.

Тільки чомусь ніхто з гостей на мою сторону не став. Навпаки, стали Оленку шкодувати та допомогу свою пропонувати. Я почала обурюватись, але колега моя мене перебила грубо, сказала, що я недостойна бабусею називатися.

І навіть дочка моя старша подивилася на мене з відразою. Сказала, що завтра ж прийде до Олени і посидить з малечею після обіду. А ще запропонувала няньчити Настю, щоб її недолуга мати в салон краси і тренажерний зал могла сходити.

Розсердилась я і покинула будинок сина. Впевнена я була, що мене відразу окликнуть і повернуть. Але пішов за мною тільки чоловік, та й то в спину бурчав, що я даремно на невістку накинулась.

Почала я чекати, коли зателефонують син, невістка і ті гості, що на дні народження Насті були, і вибачаться переді мною. Але я не почула вибачень. Всі, як один на бік цієї ледачої матері, встали. Навіть не розумію, чому вони зі мною так вчинили.

КІНЕЦЬ.