В Іспанії я вже три роки і маю тут коханого чоловіка. Ось тільки у нього є родина, але дружина старша навіть за нього, діти у них виросли і кохання між ними вже нема давно.

Анхель допоміг мені тут влаштуватися, орендував для мене й дитини житло, з роботою також поміг. Весь свій вільний час він проводить саме зі мною, ми іноді подорожуємо чи відпочиваємо разом.

Так і зустрічаємося вже 2 роки. Те, що він одружений знала, ні на що не претендувала. При мені жодного разу ніхто не дзвонив йому, тобто я вірила, що вони з дружиною вже фактично просто друзі.

Про розлучення говорив, що дорого і їм так зручно – бо є діти і спільна власність. Відпочинок. як я вже сказала, у нас завжди разом, до моєї дитини Анхель ставиться краще, ніж рідний тато.

І ось зараз я вже на 4 місяці, дитину Анхель хотів. І тут з’ясовується, що дружина його взагалі не знає про нас нічогісінько, і що все у них не так і погано.

Я їй нічого не сказала, а з нам не спілкуюся вже кілька днів, не відповідаю на його дзвінки і повідомлення. Не знаю що робити, батьків немає, допомогти нікому, комусь розповісти з друзів не наважуюся про те, що в такій ситуації опинилася.

Просто всі мої знайомі і друзі знають що ми пара, про те, що Анхель одружений, я нікому не говорила. Я здогадуюся, що він хоче запропонувати мені нічого не міняти, скаже, що буде утримувати і підтримувати.

Але я думаю або попросити у нього грошей і повернутися в Україну, або переїхати в інше іспанське місто – мені здається, це найкращий варіант.

Дитинка ж ні в чому не винна і я дуже хочу її народити. А от як будувати надалі стосунки з Анхелем – поки що не розумію. Так само, як і жити далі поки що не уявляю, як.

Будь ласка, дайте мені якісь людяні життєві поради, але не осуд – мені й так не просто. Що сталося – те вже сталося, але я доросла людина і сама несу за все відповідальність. Та дослухатися до розумних людей я не проти.

Джерело