Життєрадісна дівчинка Галинка завжди з гордістю демонструвала матері свої мистецькі таланти.

Але вона й уявити не могла, що такої можливості у неї більше не буде.

Щоденні повернення Галинки зі школи проходили через цвинтар, де лежала її мати.

Коли батько представив їй мачуху Настю, щоб заповнити порожнечу, Галинка не знайшла розради в незнайомці.

Відмова дитини прийняти свою мачуху була взаємною: Настя теж знаходила незрозумілою прихильність Галинки до своєї покійної матері.

Серед розладу у родині Галинка шукала втіхи на могилі своєї матері. Якось, після того, як її знову похвалили у школі, Галинка кинулася на цвинтар, щоб поділитися своєю радістю з кам’яною фігурою своєї матері.

она розповіла також про марні спроби Насті замінити їй матір і поділилася втішними словами свого вчителя малювання про вічне материнське кохання. Захоплена малюванням поряд із могилою своєї матері, Галинка втратила рахунок часу.

Саме в ті години між її батьком та Настею зав’язався конфлікт: обоє розбіглися в різні боки, залишивши будинок порожнім.

Непомічена відсутність Галинки тривала всю холодну ніч, поки наступного ранку її вчитель малювання не підняв сполох: Галинка не прийшла на урок.

На той час, коли вони знайшли дівчинку, яка затишно влаштувалася біля могили матері, було вже надто пізно. Галинка не витримала холоду, возз’єднавшись зі своєю матір’ю у вічному сні.

Батько, розбитий вщент, відтепер часто відвідував цвинтар, чіпляючись за кам’яні спогади про своїх втрачених близьких – поки він блукав своїм безбарвним життям, чекаючи своєї черги приєднатися до них.

КІНЕЦЬ.