У мене завжди були натягнуті стосунки з моєю молодшою сестрою Дар’єю.

Наша сімейна динаміка різко погіршилася після того, як наш батько покинув маму, як тільки вона завагітніла Дар’єю.

Наше матеріальне становище погіршилося, а народження Дар’ї та її подальші проблеми зі здоров’ям ще більше посилили ситуацію у сім’ї.

Коли ми підросли, у нашому спілкуванні виявилися конфлікти та відсутність сестринського зв’язку. За кілька років мама знову вийшла заміж. Ми з Дар’єю жили в нашій квартирі

як чужі, трималися особняком і майже не спілкувалися. Мої заручини принесли перспективу покинути цю напружену життєву ситуацію, на що я з нетерпінням чекала довгі роки.

Однак, повернувшись у квартиру за забутою курткою, я зіткнулася з Максимом, хлопцем Дар’ї, який стверджував, що тепер мешкає тут.

Це рішення, прийняте без мого відома і згоди, здалося мені зрадою, яка посилила розрив між мною і сестрою.

Дар’я намагалася виправдати ситуацію, посилаючись на схвалення нашої матері, але це лише посилило моє відчуття відчуження та несправедливості.

Коли я звернулася до мами за роз’ясненнями, то з величезним подивом дізналася, що вона підтримала рішення Дар’ї, не зважаючи на мої почуття.

Я розірвала з ними контакти того ж вечора, і тепер мене мучить питання про їхню присутність на моєму майбутньому весіллі — незважаючи на пораду мого нареченого зберігати спокій і пробачити їх.

Чи варто запрошувати їх, чи забути про їх існування раз і назавжди?

КІНЕЦЬ.