Гроші з продажу квартири батьки в рівних частинах віддали мені і брату. Я оплатила перший внесок іпотеки у старому будинку, брат же хотів жити в новобудові, тому гроші вклав у “фундамент”.

Через деякий час він і зовсім “прогорів” з забудовником і лишився без нічого. Але минув час і коли прийшлось доглядати за батьком, брат цю справу перекидає на мене. – Тобі ж батьки дах над головою дали! Я ж без нічого залишився.

– В мами з татом було дві квартири. Коли ми подорослішали і вже пішли вчитися у вузи, батьки надумали продати цю “пустуючу” квартиру, а виручені гроші розділити між мною і братом.

Ми тоді всі зібрались у батьків і сказали, що було б добре, бо я планувала брати іпотеку, і перший внесок мені б в сам раз.

Брат також мріяв про квартиру, тому батьки взялись за її продаж. Квартира знаходилась в районному центрі, а всі ми жили в області, тому великих грошей ми з неї не виручили, але перший внесок ми покрили.

Я взяла квартиру в старому будинку, бо дуже хотіла жити саме в цьому районі. А брат вирішив, що хоче жити в новобудові і всі гроші вклав у “фундамент”.

Я вже жила в своїй квартирі і навіть вийшла заміж, а брат досі на орендованій квартирі.

Річ в тім, що з забудовником йому не пощастило. Будівництво заморозили на п’ятому поверсі. А згодом і взагалі так вийшло, що з квартирою і грошима від прогорів.

– Тобі добре, ти маєш дах над головою, – повторював брат, коли приходив до мене в гості.

А потім сталось так, що не стало мами. Тато через сум за мамою також занедужав.

Спершу брат сказав, що буде приїжджати і доглядати тата. На той час він також був одружений і мав дітей. Вони з орендованої переїхали в квартиру до батька, щоб бути поруч.

Але вже більше місяця брат каже, що тої квартири не хоче і готовий мені її віддати, лиш би за татом я доглядала, бо він вже немає з ним сил.

В тата справді погіршився характер. Він став дуже прискіпливим і прикрим.

– Ти ж квартиру по спадку від батьків отримала, ось і допомагай, – сказав брат.

– Не квартиру, а гроші на перший внесок, як і ти, не забувай. Те, що ти не туди їх вклав, твої проблеми, – відповіла я брату.

– Я тобі цю квартиру віддаю, і підпишу всі документи, що треба, хоча це також несправедливо. Але нехай там. Тільки батько на тобі. Ти чоловік, ти і доглядай. Я ж з батьком собі ради не дам.

Брат всім родичам на мене жаліється, але я вважаю, що нічого йому не винна.

А що ви скажете з цього приводу? Хто тут правий?

Джерело