Чесно кажучи, ніхто не міг уявити, що стара, бувала машина стане причиною сімейної драми, але саме так і сталося.

Усе почалося з того, що старша сестра Наталя вирішила подарувати своє старе авто братові.

Ну, «подарувати» – це, звісно, гучно сказано. Насправді, вона продала її Саші за символічну суму.

Автомобіль був у жахливому стані: шини спущені, під капотом – іржа, фарба майже вся облізла…

Машина роками стояла в гаражі батьків і вкривалася шаром пилу. Але для 22-річного автолюбителя Олександра це був не просто шматок металу, а втілення мрії.

— Ти тільки уяви, Марино, – захоплено промовив хлопець, сидячи зі своєю дівчиною на орендованій квартирі. – Якщо я зможу відновити цю машину, то ми зможемо влітку подорожувати.

— Не тіш себе надіями, поки Наталя, дійсно, не віддасть її тобі, – розсміялася у відповідь Марина. – Ти ж сам розповідав, твоя сестра на рідкість корислива особистість.

Олександр у відповідь лише зніяковіло посміхнувся. Наступного дня він поїхав до батьків, де на нього вже чекала родичка.

Наталя влаштувала цілу виставу, передаючи йому ключі від машини. Вона зробила вигляд, що, віддаючи автомобіль, робить братові величезну послугу.

— Ти маєш радіти, що я наважилася продати цю машину, Саша, – пафосно промовила жінка. – У мене з нею пов’язано безліч спогадів.

Хлопець мовчки віддав сестрі гроші й отримав натомість ключі з документами на машину.

Договір купівлі-продажу родичі вирішили не складати. Здавалося б, до чого він між рідними людьми?

Одразу після того, як Олександр перегнав машину в гараж друга, він взявся до її відновлення.

Хлопець вклав у ремонт машини всі свої заощадження. Вихідні він разом із Мариною проводив у гаражі.

Хлопець чаклував над автомобілем, а дівчина розважала його буденною балаканиною про своїх однокурсників.

— Я, справді, думаю, що Бориса спіймають на плагіаті й змусять переробляти курсову, – із серйозним виглядом сказала Марина. – Він фактично скопіював увесь матеріал з інтернету і навіть не переробив.

Олександр тільки посміювався і лише зрідка вставляв жарти, після чого продовжував ремонтувати машину.

Він замінив салон, перефарбував автомобіль, купив нові шини і диски і навіть встановив аудіосистему.

У підсумку, він витратив близько пʼятдесяти тисяч гривень і незліченну кількість годин, щоб вдихнути в машину нове життя.

Щоб накопичити гроші, хлопець працював різноробочим на будівництві у вільний від навчання час.

І ось одного ранку, коли Олександр збирався до університету, Наталя увірвалася до нього на орендовану квартиру зі збожеволілим виглядом.

У цей момент Марина якраз виходила з душу і, побачивши Наталю, скрикнула від несподіванки, щільніше притиснувши до грудей рушник.

— Саша, я прийшла забрати свою машину! – впевнено промовила сестра. – Де ключі? Вона мені потрібна просто зараз.

Сказати, що Олександр був приголомшений несподіваними заявами жінки, нічого не сказати.

— Що? – обурено перепитав хлопець. – З якого це переляку?

— Давай ключі й не сперечайся! Мені машина потрібніша, – грізно промовила Наталя, оглядаючи вітальню, немов намагаючись знайти ключі.

— Про що ти говориш? Ти продала мені цю машину, – похмуро промовив брат, намагаючись зберегти спокій. – Вона більше не твоя, тож нічого ти не отримаєш!

— Ну я офіційно тобі її не продавала, тож юридично – це моя машина, – посміхнулася у відповідь жінка. – У будь-якому разі, автомобіль Олега зламався, тому нам нема на чому возити дітей до школи і на секції, тож я забираю її.

Олександр не міг повірити своїм вухам. Олег, її чоловік, був відомий своїм нерозважливим водінням і частими аваріями.

Це була його фішка. За ті десять років, що він і Наталя були одружені, він змінив уже чотири машини.

Думка про те, що Олег їздитиме на його ледве відреставрованій машині, привела хлопця в сказ.

Однак найбільше зачепило Сашу неймовірне нахабство Наталії. Машина належала йому, і в сестри не було жодних підстав забирати її назад.

Він купив і відновив автомобіль власним коштом. Навіть якщо вони й не оформили договір, по справедливості, автомобіль мав залишитися в його власності.

Батьки, які приїхали разом із Наталею до сина, звісно, стали на її бік.

— У неї діти, Саша, їм потрібніше, – сказала мама, ніби це виправдовувало поведінку доньки.

Для Олександра це було формене грабіжництво і зрада з боку родичів.

Однак він не знав, що робити. Батьки бачили, скільки зусиль він вклав у машину, і все ж хотіли, щоб він віддав її Наталії.

— Гаразд, ваша взяла, – уражено промовив Олександр, видавивши похмуру посмішку. – Забирайте автомобіль і йдіть. Через вас я й так уже запізнююся в університет.

Наталя здивувалася поступливості брата, але не стала ставити зайвих запитань.

Олександра можна було зрозуміти, він не міг зателефонувати в поліцію, оскільки формально машина належала сестрі.

У нього не було жодних доказів того, що він купив її у родички.

На лекції хлопець пішов із важким тягарем на душі. Увечері молода пара сиділа на дивані й обговорювала те, що сталося за день.

Олександр був переконаний, що Наталя щось задумала, бо Олег ніколи б не сів за кермо такого старого автомобіля. Своїми підозрами він поділився з коханою.

— Милий, – несподівано вигукнула Марина. – Ти дещо про щось забув!

— Про що? – здивовано запитав Олександр.

— Ти встановив у машині GPS-трекер і камеру. Якщо ти думаєш, що твоя сестра бреше, то просто під’єднайся до неї. Подивися, де вона перебуває. Таким чином, ти зрозумієш, користується вона машиною чи ні, – пояснила дівчина.

Хлопець одразу взяв до рук смартфон і отримав доступ до камери і трекера: машина рухалася заміською трасою.

На кадрах було видно, як Наталя веде автомобіль, мчачи на великій швидкості околицями.

Вона вела уривчасті розмови з Олегом про те, щоб розхльостати машину заради страховки.

Хоча відеозапис був не дуже чітким, а звук злегка спотворений, все одно було зрозуміло, що відбувалося в салоні автомобіля.

Наступного ранку Олександр вирушив на консультацію до юриста. Той вислухав його і порадив зібрати всі квитанції та чеки, щоб довести той факт, що хлопець вклав свої гроші в ремонт машини.

Юрист допоміг йому скласти претензію до Наталії, в якій жінці пропонували на добровільній основі відшкодувати кошти, витрачені на реставрацію автомобіля.

До електронної версії листа Олександр прикріпив відеозапис із салону авто та пояснив можливі юридичні наслідки подібних дій.

Щойно Наталя прочитала лист, вона одразу ж примчала до брата з розбірками.

— Ти що влаштував? Вирішив із мене грошей вичавити? – сердито запитала жінка.

— Не вичавити, а повернути своє! Це я ще не включив у рахунок свою роботу, – спокійно відповів хлопець. – Або ти передаєш мені право власності на машину, або я звертаюся до суду. І якщо до цього дійде, то я подбаю, щоб усі дізналися про твої махінації зі страховкою.

Наталя не хотіла розлучатися з машиною, але розуміла, що брат загнав її в кут.

Після напруженої паузи вона, нарешті, погодилася підписати всі необхідні документи.

Аби від неї більше не було сюрпризів, Олександр змусив сестру підписати угоду, в якій йшлося про те, що машина і всі зроблені в ній поліпшення належать йому, без будь-яких подальших претензій з її боку.

— Я досі не можу повірити, що ти мене шантажував, – ображено промовила Наталя, наливши собі склянку води.

— Сама винна, не потрібно було мене обманювати, – незворушно промовив хлопець.

Старша сестра ще раз гнівно глянула на брата і мовчки покинула його квартиру.

Тепер машина за законом належала Олександру, про що він радісно телефоном повідомив Марині.

— Тепер ти щасливий? – весело запитала дівчина.

— Звичайно! – впевнено відповів наречений. – Це хороший урок для моїх родичів. Сподіваюся, вони більше не захочуть поживитися за мій рахунок.

Того дня Наталя зашанувала брата і, справді, більше ніколи не претендувала на його майно.

КІНЕЦЬ.