Добре, Борисе, я піду з роботи і буду доглядати нашу дитинку. Але в мене є одна умова, а може й не одна, – сказала я до чоловіка, після чого він закотив очі.

– Всі дружини моїх друзів сидять дома і бережуть сімейне вогнище і ти не виключення, – повторив мені Борис, але він ще не до кінця вислухав всі мої “побажання”. В мене, на відміну від чоловіка, є своя думка!

У мого чоловіка немає своєї думки, тому він постійно слухає інших. Я не можу сказати, що він прямо такий слабачок, проте характер у нього не дуже. Коли я йому кажу, що час змінюватися, він відповідає:

– Я просто навчаюсь на чужому досвіді. Мені не доводиться кусати лікті, роблячи помилки.

Я не бачила в цьому нічого поганого, хоч у мене зовсім інша життєва позиція. Для мене досвід та думка інших зовсім не мають значення. Я завжди орієнтуюся лише на себе та свою інтуїцію.

При прийнятті якогось важливого рішення я завжди орієнтуюсь на свої бажання та можливості. Я спочатку думаю про можливі наслідки, тому ніколи не чиню імпульсивних вчинків. Я ретельно планую кожен свій крок і завжди маю на увазі запасний план.

Незважаючи на різні характери, ми з Борисом непогано вживалися. Незабаром я навчилася зовсім інакше дивитися на особливості свого чоловіка, проте зараз його життєва позиція здається мені не такою невинною.

Вперше за роки подружнього життя між нами трапилася серйозна “буря”. А все через те, що чоловікові не подобається моє уявлення про декрет та материнство. Добре, що ми вирішили обговорити це ще до того, як маля з’явиться в нашому житті.

Я не збиралася кидати все після появи на світ дитини. Я планувала трохи посидіти з малюком в декретній відпустці та повертатися до роботи, адже для мене кар’єра – це спосіб самореалізації. Дитину я хотіла залишати з нянею, тому що зарплата в мене престижна.

Я не хотіла деградувати в декреті. Я планувала дотримуватись золотої середини, щоб реалізуватися як особистість, але й не забувати про дитину. Мого чоловіка влаштовувало все абсолютно.

Саме тому я без проблем погодилася на пропозицію стати батьками. Я знала, що все буде так, як я вирішила. Ми почали ходити на різні обстежитися, щоб все було в майбутньому добре.

Проте, кілька днів тому чоловік повернувся додому без настрою. Я це одразу помітила. Він мені заявив, що нормальні жінки так не роблять, тому мої плани повна нісенітниця.

– Коли ти ощасливиш мене цікавим станом, то одразу ж звільняйся з роботи. Можеш шукати собі вже заміну, – заявив Борис.

– Тобто? Ми ж із тобою обговорювали все.

– Ні, це ти так вирішила. Але я подумав і зрозумів, що мені такий варіант не подобається.

Зрозуміла я, що він сам до цього не дійшов. Допомогли йому знайомі надихнутись на такі рішення. Бо бачте, їхні дружини не кар’єрою займаються, а дітей няньчать, адже саме в цьому полягає головне покликання жінки.

– Не може бути в сім’ї два здобувачі. Твоя кар’єра – це бути гарною мамою та дружиною, – повторював мені раз у раз Борис

Я намагалася йому вказати на те, що в нього дуже різко змінилися погляди життя. Однак Борис доводив, що він просто помилився – мовляв, його друзі мають рацію.

– Добре, я згодна, але за певних умов, – сказала я.

Чоловік глянув на мене, а я почала розповідати, за яких умов готова відмовитись від кар’єри. Я йому сказала, що хочу отримувати весь період декрету свою заробітну плату. Таку саму, як я отримую зараз.

Друга умова – я ці гроші витрачаю лише на себе. Я не хочу сидіти без шкарпеток та помади, як більшість жінок у декреті.

Переступати через себе і просити гроші на туш чи пудру я не збираюся. І якщо декрет – це моя робота, то мають бути передбачені вихідні та відпустки. А якщо з домашніми справами Борис сам не впорається, то нехай наймає домогосподарку. Я на себе вішати все не збираюся.

Чоловік просто втратив дар мови від почутого. Борис почав обурюватись, що це не по-людськи. Мовляв, дружини його друзів жодних умов не висували, а я йому відповіла:

– Я не збираюся бути такою ж, як дружини твоїх друзів. У мене є своя думка і притримуватися я буду її.

Ну хіба ж я не права?

Є тут жіночки, які мене підтримують?

Джерело