Допомоги я їхньої не бачу від слова “аніскілечки”, машини нашої – також! Зовиці ж і свекрусі потрібніше, ніж мені з дитиною. Мій чоловік Максим працює закордоном і висилає нам кошти.

Живемо ми в одному місті з його літньою мамою і сестрою, яка живе зі свекрухою і опікується нею. Але що мені до них? У мене своя родина, свої потреби і дитина 4-річна.

Родички, як я вже сказала, мені не допомагають, але машину Макса присвоїли і їздять. Наче мені не треба.

Коли я на днях завела розмову про те, що автівка наші і нагадала, що умова була – брати авто в виключних випадках, а не вважати, що ми їм його подарували, сестра макса мені заявила, що раз так, то вона не збирається далі опікуватися мамою і тепер це маю робити я, або нехай Макс зривається з роботи і їде до України дивитися за своєю мамою.

Мені зовсім не хочеться брати на себе відповідальність за свекруху, але й напряму відмовитися я також не можу, бо чоловік точно приїде додому, де ні роботи, ні перспектив для нього поки що нема.

Не знаю який може бути вихід, але може в когось з вас якісь думки будуть і поради. Я особисто думаю, що нехай в такому випадку мама Макса виселяє дочку і на нас переписує квартиру. А що, дачу вона вже оформила на Юлю, а квартиру наче збиралася заповісти їм на двох.

Але раз пішли такі розклади, то і я маю право диктувати умови, хіба не так? Тим паче, що мамі на картку щомісяця Максим перераховує 20 тисяч гривень, як вам?

Джерело