До того, як я почула випадково розмову сина з невісткою, я думала подарувати сину машину, не дорогу, тисяч за 7-8, бо більше у мене зараз грошей немає. Та я тепер впевнена, що навіть такий подарунок їх не утішить, бо вони мітять конкретно на будинок. – То коли вже, Максиме, твоя мама нам ключі від свого будинку дасть? – питає невістка мого сина, бо переконана, що мене вдома немає і я їх не чую

– То коли вже, Максиме, твоя мама нам ключі від свого будинку дасть? – питає невістка мого сина, бо переконана, що мене вдома немає і я їх не чую.
– Алінко, сонечко. Ну ж не буду я настирливо про це нагадувати. Я впевнений, що на мій день народження все і станеться – напевно, мама хоче урочисто, при всій родині нам ключі подарувати, – заспокоює свою дружину, яка вже встигла надути губки, мій син.
У сина наближався ювілей, 35 років. Я приїхала заради його свята з Італії, щоб провести цей день разом з ним. Максим у мене єдиний син, і я сподівалася, що біля нього голову в старості прихилю. Та відколи він одружився з Аліною, я зрозуміла, що мені самій про себе думати доведеться.
Ми з сином жили в нашій невеликій двокімнатній квартирі. Коли Максим надумав одружуватися, постало питання – де молодим жити? Але Аліна, так звали мою майбутню невістку, заявила, що вона не проти того, щоб жити разом із свекрухою. От тільки саму свекруху, тобто мене, вони і не стали питати – чи згідна я їх прийняти у себе вдома.
І хоч Аліна мені не сподобалася з самого початку, кажу відверто, як є, та я з радістю прийняла їх у себе вдома, бо ж кожна мама готова на все заради щастя свого сина. Я сподівалася, що з часом і з невісткою мені вдасться налагодити стосунки.
Дівчина виявилася з характером, допомагати в домашніх справах мені вона не хотіла, а от свої правила вона відразу почала встановлювати. Наприклад, в суботу і неділю вона спала до обіду, бо втомилася за тиждень, і я мала ходити по квартирі навшпиньках, щоб її не розбудити.
За комунальні послуги молодята не поспішали мені гроші повертати, я все сама оплачувала. Але коли я робила невістці зауваження про те, що світло треба вимикати за собою, вона дуже ображалася. І таких дрібниць було багато, всього і не згадаю.
Тож я вирішила, що разом нам не жити точно, і поїхала за кордон на заробітки. Квартиру я їм залишила, нехай роблять, що хочуть, і попередила, що комуналку треба вчасно оплачувати, щоб я потім боргів не мала.
За 10 років я придбала будинок, діти про це знали. Дім невеликий, але дуже затишний. Знаходиться на околиці міста. Я спочатку розглядала варіант покупки квартири, але коли побачила цей будиночок, то відразу змінила свою думку. Грошей мені якраз вистачало, тож я придбала його.
Син про це знав, і чомусь вирішив, що цей дім я для нього купила, хоча я ніколи йому такого не обіцяла, і навіть не натякала на це. Максим же був впевнений, що я, як інші мами-заробітчанки, спочатку про дітей подумаю, а потім про себе. Та я вирішила відступитися від цього загальноприйнятого правила.
До ювілею сина залишилося небагато часу, він дуже готується, покликав і родичів, і друзів. І сподівається, що отримає від мене в подарунок ключі від будинку. Невістка вже бачу речі пакує свої, готується тишком до переїзду.
До того, як я почула їхню розмову, я думала подарувати сину машину, не дорогу, тисяч за 7-8, бо більше у мене зараз грошей немає. Та я тепер впевнена, що навіть такий подарунок їх не утішить, бо вони мітять конкретно на будинок.
З невісткою я жити не хочу, тому навіть якщо я їх зараз впущу, то вони вже вкореняться і не захочуть переїжджати від мене, це правда. І жити в своїй старій квартирі я теж не хочу, бо не заради цього я важко працювала за кордоном.
Я теж може б, хотіла по суботах спати до обіду, як моя невістка, але мені так не вийшло. Тож я вважаю, що маю право залишити цей будинок собі, хоча знаю, що це призведе до погіршення моїх з сином стосунків. Боюся, що в очах сина я буду виглядати егоїсткою. Чи ні?
А яка ваша думка? Впускати мені сина з невісткою в свій будинок хоча б на деякий час, чи це буде помилка? А як би ви вчинили на моєму місці?