Молодша дочка Юля заздрить старшій сестрі, бо та має все, хоч і погано вчилася в школі, а та нічого, хоча й кругла відмінниця.

Дочка винить мене у своїй нещасній долі.

– Марічці ти ж знайшла достойну партію. Вже на самому початку у Максима було зрозуміло, що він має бізнесменську жилку. Ось тепер вони живуть собі з достатком, в той час, як ми з Богданом копійки рахуємо!

– Але при чім тут я, доню? У Максима на час знайомства не було нічого, навіть даху над головою. Все, що вони зараз мають, це їх спільна праця.

Та що б я не говорила, Юля мене не чує. Вона зациклилась геть не на тому.

У нас з чоловіком дві доньки. Ніби й виховували однаково, але такі вони різні вийшли.

Старша Марічка хоч і не дуже добре вчилася в школі, та досить була кмітливою і шустрою. Юля ж навпаки, радувала нас своїми оцінками, та по житті вона не рішуча, всього вона боїться і живе, так скажемо – пливе по течії.

Коли Марічці було 22 роки, вона прийшла до мене на роботу і прийшла дуже вчасно. Саме в той час до моєї співробітниці зайшов син. І так сталося, що після цього Марічка з Максимом почали зустрічатися.

Легко не було. Жили чотири роки на орендованій квартирі, а одного дня залишивши дворічного сина на мою сваху, подалися на заробітки, ще й в дві різні країни. Дочка моя поїхала в Грецію, а зять в Голландію.

В Україну вони назавжди повернулися через чотири роки. Всі свої зароблені гроші вони вклали в бізнес, хоча я наполягала на квартирі. Але добре, що мене, як і сваху, діти не послухали і зробили по-своєму.

На даний час в них свій двоповерховий будинок, дві автівки і двоє діток. Вони дуже гарно живуть, подорожуючи світом.

А ось Юля моя вийшла заміж за такого, що треба його попихати ззаду, інакше він не ворухнеться.

Живе дочка хоч і в своїй квартирі, та доволі бідненько. Я чим могла, тим з чоловіком допомогла, але я також маю не вічно повний гаманець.

І ось тепер, як тільки ми з Юлею зустрічаємось, вона з заздрістю розказує, що Марічка гарно живе, бо я її з Максимом звела, а вона має те, що має.

Як мені пояснити Юлі, що кожен живе так, на що заслуговує. Якщо б Марічка з Максимом склали руки і нічого не робили, вони б також не мали нічого.

– Я за Марічку розумніша, але долі не маю…

Я не знаю, як довести Юлі, що доля кожного в своїх руках і розум це добре, але треба вміти ще ним користуватися…

Хіба ні?

Джерело