Я сподівалася, що другий шлюб принесе мені щастя. Ми з Віктором – двоє дорослих сформованих людей трішки за 40 років, які вже мають життєвий досвід і набули якоїсь мудрості.

У нас були теплі дорослі відносини, затишні і надійні. Принаймні, так здавалося 6 років тому, коли ми з Віктором розписалися і стали жити разом.

У нас обох є діти від першого шлюбу.  У мене – син і донечка 18 і 16 років, а у Віктора – також син і дочка, їм 20 і 15 років. І ось перша дружина чоловіка вийшла заміж і вирішила відправити дітей до батька, бо дізналася, що Віктор відкрив бізнес – СТО.

Діти Віктора переїхали до нас із чітким конкретним запитанням: «хто успадкує його бізнес?» Ці діти мені ніхто, я не хочу з ними жити, годувати їх і прибирати за ними.

Мої діти зовсім інші, вони люблять і жаліють мене, в усьому допомагають, не втручаються у справи, поводяться максимально тиха і виховано.

А ось діти Віктора командують, що їм готувати, розкидають по оселі свої речі – я ж “попелюшка”: приберу, виперу, поглажу. Ні за собою не стежать, ні тим більше не допоможуть нічим.

Це не мої діти, я не можу їм суворо щось сказати, оскільки вони відразу налаштовують чоловіка проти мене, між нами виникають непорозуміння.

Син сидить ночами біля комп’ютера, удень спить і їсть. Чоловік то ними не задоволений, то мною, варто мені сказати, що мене щось не влаштовує.

Справа в тому, що коли ми вирішили бути разом, навіть і мови не було про те, що його діти житимуть з нами. Тобто Віктор знав, на що йшов, що доведеться жити з моїми дітьми, але я не знала, що колишня дружина вирішить таким чином влаштувати своє життя!

Все частіше у мене виникають думки розлучитись, бо помічаю, що мої діти стали тінню, вони дуже скромні і відчувають дискомфорт від господарювання в будинку дітей чоловіка, які всіма силами намагаються показати, що вони тут головні.

Я не знаю, як правильно вчинити в такі ситуації, тому прошу підказок. До слова, квартирою ми з чоловіком володіємо порівну навпіл.

Джерело