Надумала моя мама, що треба терміново везти онука трохи відпочити в інше місто. Мама програму склала: зоопарк, аквапарк просто прогулянки.

Їхати або на міжміському автобусі, або на машині. Машина у мене є, тому я найкращий варіант. Бензин обіцяла сплатити, квартиру подобово винайняти.

– Лежи собі, відпочивай, а ми з онуком і туди, і сюди, – умовляла мама.

– Ти ж у відпустці, онук на канікулах.

Ідея, безперечно, чудова, якби не ремонт дороги. Люди годинами у пробках стояли. І нам теж це не оминути.

– Тоді потягом! – Не здалася мама.

Тремтіти з дитиною на потязі в інше місто хотілося ще менше, ніж на авто застрягнути в пробці.

– Тоді ми з онуком удвох поїдемо! – Заявила мама.

Синові було вісім років. Я ніколи з ним не розлучалася довше, ніж на добу. Відпустити його з мамою на кілька днів не наважилася, про що їй і сказала.

Мама засмутилася, але я пообіцяла, що коли ремонт дороги закінчать, то ми з’їздимо.

У мене є чоловік, бо син же звідкись узявся. Чоловік звичайний, іноді простуватий, іноді роздратований, іноді класний.

А ось мати у чоловіка ненормальна, з сімома п’ятницями на тижні й проносом із золотухою. Вискакує, як дідько з табакерки, якщо свого не отримує – ображається, але дає нам спокій.

Бізнес-ідеї у свекрухи виникають постійно. Це взагалі окрема тема – сміх та й годі! Вона хотіла відкрити шаурму, дитячу кімнату для відпочинку, найняти команду аніматорів.

Ні подробиць, ні розрахунків, бо про одне думала — про багатство, яке обов’язково впало б їй на голову, навіть, без жодних вкладень.

Майже рік минув після відтоді, як мама пропонувала поїхати на відпочинок в інше місто. Дорогу відремонтували.

Ми, все ж таки, зібралися в дорогу, як і хотіла колись мама. Чоловік вирішив із нами не їхати, але в останній момент передумав. Спасибі свекрусі!

– В мене є ідея! – вкотре подзвонила свекруха. – Потрібне приміщення. Потрібно знайти майстрів краси, брати з них п’ятдесят відсотків. Пригощатимемо клієнток ігристим. Майстер манікюру вже є. До якої ходжу, вона згодна…

– Зрозуміло. Обов’язково до мене притягнеться. Поїхали до цього вашого зоопарку, – сказав мені чоловік.

Ми вчотирьох поїхали. Зручно було, що два водії. Їздили на вихідні. І в аквапарку побували, і до зоопарку сходили. Зоопарк розкішний, я в захваті!

Три доби нас удома не було. Свекруха двічі до нас додому приходила, купу разів дзвонила. Додумалася, навіть мамі зателефонувати.

Мама почула запитання про мене та чоловіка, відповіла, що ми всією родиною відпочиваємо.

– Всією родиною відпочиваєте? Добре, відпочивайте! Передай їм спасибі за допомогу, – попросила маму свекруха.

Все – режим образи знову активовано! Косметика була, хімія була, харчові добавки були, клінінг вона відкривала, але він прожив два тижні, для автомийки приміщення орендувала, але далі справа не зайшла, бо ногу зламала.

Вся у боргах, вся у кредитах. Лотерейні білети скуповує, сни їй, бачите, сняться, що сто відсотків пощастить!

Якось, жила свекруха зі збирачем меблів – хотіла цех меблевий у гаражі зробити! Жила з власником кіоску – про мережу магазинів розмріялася! Дякувати Богу, що з космонавтом не жила!

Боже, що за людина? Та взяли б ми її з собою, взяли б, якби вона була нормальною! Але, я впевнена, що їхала б свекруха з нами, та всю дорогу будувала плани про відкриття придорожніх кафе, заправок, аквапарку, зоопарку, туристичної фірми та платних туалетів!

Нехай краще своєму черговому співмешканцю мізки виносить! За дурною головою і рукам нема спокою! Я маю рацію?

КІНЕЦЬ.