– Христинко, я не можу повірити! Невже я завтра виходжу заміж! Це просто неймовірно!

– Так, неймовірно, – сміючись, відповідала подрузі Христина. – Хто у школі казав, що ніколи заміж не вийде! Чи не ти? А сама мало не вперед усіх зібралася. Ось що кохання з нами робить.

Подруга приїхала напередодні чудової події до Іри. Дівчата дружили зі школи і були не розлий вода. І зараз, коли йшли останні приготування до урочистостей, хотіла їй допомогти.

Сукня, яку щойно привезли із салону, де підганяли під фігуру Іри, була чарівною. Христина із заздрістю дивилася на цю красу і трохи заздрила подрузі.

І було чомусь заздрити. Іра, незважаючи на свій молодий вік (їй ледве виповнилося 19 років), виходила заміж за дуже гарного та дорослого чоловіка. То був не хлопчик якийсь, у якого ні професії, ні грошей, ні житла.

Вадиму було вже тридцять п’ять і цей шлюб у нього був не першим. Але Іру нічого не зупиняло. Її майбутній чоловік нагадував усім, хто на нього дивився, якогось іноземного актора, такого собі Джеймса Бонда. Високий м’язистий, покритий рівною темною засмагою, з білозубою усмішкою, Вадим у всіх викликав лише захоплення.

А ще Христина заздрила тому, що в неї, на відміну від подруги, ніколи не буде такого шикарного весілля. І сукні такого не буде ніколи. Вона була із сім’ї звичайних роботяг.

Батьки ж Іри володіли готельним бізнесом, що успішно розвивався вже багато років. Їхні готелі та готелі розташовувалися практично по всій країні.

Вадим, за розповідями Іри, теж був бізнесменом, але набагато скромнішим, ніж її батьки. І зараз, вливаючись у багату сімейну імперію, він набував багато чого. Але дівчина навіть думки не допускала про те, що той може одружитися з нею за розрахунком.

Якось вони заговорили про це з Христиною. Іра образилася і сказала подрузі: «А що я хіба не гідна того, щоб у мене просто так закохатися, без будь-яких далекосяжних планів? Хіба я не вродлива, не розумна, не вихована? Хіба я не зможу любити свого чоловіка віддано і всією душею?

У Христини були інші думки щодо цього. Вона не стала говорити Ірі про те, що зараз дуже багато шахраїв. І їм все одно, чи гарна ти, чи розумна… Головне – це наявність грошей, і чималих. Добре, якщо вона помилялася щодо Вадима. Все-таки вона дуже любила свою подругу. І не хотіла б для неї такої долі.

Іра ще раз глянула на свою шикарну весільну сукню і з жалем сховала її до шафи. Не можна, щоб наречений раніше побачив таку красу. А Вадим мав уже з хвилини на хвилину під’їхати, щоб улагодити останні формальності.

Виглянувши у вікно, вона побачила, як машина нареченого в’їжджає у двір їхнього величезного заміського будинку. Ірі не терпілося обійняти та поцілувати майбутнього чоловіка. Вона так скучила за цілий день!

– Посидь, я зараз повернуся, – сказала вона Христині і побігла геть.

Дівчина, немов на крилах, спустилася сходами і вийшла у двір через бічну двері, що веде до саду. Їй дуже хотілося зробити коханому сюрприз. Вискочити з-за кущів і кинутися на шию.

Вадим сидів у машині і розмовляв телефоном. Іру він, звичайно, не бачив, бо вона сховалася за розлогою туєю.

Вона почула, що наречений нервувався, говорив напівголосно, поспішав.

– Дивно, – подумала вона і почала прислухатися.

– Ну що ти… Ну навіщо ти так кажеш? Ти ж чудово все розумієш. Це вимушений захід. Ми ж із тобою давно все обговорили. Навіщо знову повертатись до цього питання? Так, тобі важко, я розумію. Але що робити? В нас немає іншого виходу. Ні. Ми його шукали.

Вадим замовк на кілька хвилин, мабуть, слухав свого співрозмовника. Іра так і стояла із застиглою на обличчі безглуздою посмішкою. Вона ще продовжувала вірити у те, що коханий обговорює якийсь робочий момент. Але що далі, то виразніше до неї став доходити зміст Вадимових слів.

Тримаючи телефон біля вуха, чоловік вийшов з машини, підійшов ближче до рогу, щоб його не було видно з дому. Іра шарахнулася в кущах. Він мало її не побачив!

– Я теж, теж тебе дуже люблю, Валя! І доньку нашу Катюшку люблю. До речі, передай їй величезне привітання від мене і скажи, що тато дуже скоро приїде в гості. Ви моє щастя. Єдине. Іншого мені не треба! Потерпіть, скоро ми знову будемо разом!

Не тямлячи, що робить, в шоці від почутого Іра кинулася назад у будинок. Забігши до своєї кімнати, кинулася в обійми Христини і заридала.

– Що трапилося, Іра? – подруга розгубилася. – Хто тебе образив?

Але та нічого не відповідала, лише гірко плакала. А потім різко замовкла, витерла сльози і промовила фразу, яка здивувала Христину не менше, ніж цей раптовий напад ридання.

– Ну, нічого, подивимося, на чиїй вулиці буде свято. Іди, Христинко, додому. Завтра все дізнаєшся.

Вадим був дуже стурбований, побачивши заплаканою наречену.

«Нічого так буває. Наречені часто плачуть перед весіллям», – сказала йому майбутня теща. Її саму анітрохи цей факт чомусь не стурбував.

Увечері Іра спустилася до кабінету батька і запитала, в якому разі її чоловік не отримає жодного гроша при розлученні.

– Доню, в чому справа? Може, ти маєш сумніви. Давай скасуємо все до біса. Хоча… Стільки народу запрошено, мільйони витрачені на весь цей гармидер.

– Нічого скасовувати не будемо. Просто скажи, що написано у шлюбному договорі?

– Ну для того, щоб твій чоловік претендував на частину спільного майна, ви маєте прожити у шлюбі не менше двох років. Та тільки я Вадиму вже обіцяв допомогти з інвестиціями найближчим часом. Такий у нас був договір. Його справа храмає. Потрібні фінансові вливання і чималі. Ну, я йому сказав, що після весілля повернемося до цього питання.

– Я тебе зрозуміла, тату. Мені більше нічого не треба.

Іра готувала зраднику сюрприз. Вона була пригнічена, біль від обману палив серце. Але дівчина була дочкою батька. Ніхто не сміє ображати її безкарно. Ніхто!

Весілля було в повному розпалі. Численні гості веселилися від душі, радіючи за молодих. Яка гарна пара! – тільки й чути було з усіх боків.

Наречена була дивно бліда та сумна. За весь день вона не сказала Вадиму і двох слів. Той губився у здогадах. Але все списав на хвилювання та втому. Все-таки весілля – така подія!

І ось оголосили сюрприз від нареченого. Вадим підготував як подарунок для своєї нареченої, а тепер уже й дружини, виступ її улюбленого співака.

Він запросив Іру на танець. Молоді мовчки танцювали, слухаючи чудову пісню.

– Що з тобою, люба? Ти втомилася? Я тебе зовсім не впізнаю. Може, нам варто кинути всіх та втекти звідси?

Іра глянула на нього холодним поглядом і промовчала.

Коли оголосили про сюрприз для нареченого від нареченої, Іра не ворухнулася. Тільки щоки загорілися гарячковим вогнем.

– Вся увага на екран, будь ласка, – сказала тамада.

Те, що сталося далі, довго згадуватимуть усі, хто був на цьому весіллі!

На екрані йшли дуже теплі та ніжні фотографії колишньої сімʼї Вадима. Ці фото Іра качала всю ніч із усіх соцмереж, які були їй доступні.

Грала пронизлива музика. Ось Вадим із Валею у весільному вальсі. Ось вони вже втрьох із донькою. Ось щаслива сімейка в парку, серед квітів та зелені. Ось вони всі разом на відпочинку на морському узбережжі. Ось великим планом – двоє люблячих дивляться один на одного. Їхні очі наповнені світлом кохання…

Кадр зупинився. Музика замовкла. Пішов голос Вадима, який записала вчора одна з камер, що розташовані вздовж будинку.

«Я теж, теж тебе дуже люблю, Валя! І доньку нашу Катюшку люблю. До речі, передай їй величезне привітання від мене і скажи, що тато дуже скоро приїде в гості. Ви моє щастя. Єдине. Іншого мені не треба! Потерпіть, скоро ми знову будемо всі разом!

Екран згас. У залі ресторану з тисячами запрошених гостей запанувала гробова тиша.

Іра взяла мікрофон.

– Жодні гроші не варті того, щоб руйнувати таку  родину. Зраджувати і обманювати коханих і люблячих. Жодні! Повертайся до них, Вадиме. Тепер ти справді дуже скоро будеш з ними разом. Разом зі своєю справжньою родиною. А наш із тобою шлюб я анулюю! І я знайду своє. Справжнє.

КІНЕЦЬ.