– Якщо ти не одумаєшся, Яно, то Роман з Дмитриком залишаться жити зі мною, – сказала мені по телефону свекруха.

Я ж сиділа в ідеальній чистоті, але такою розгубленою я ще ніколи не почувалась.

Я ж хотіла для своїх хлопців кращого. Невже їм приємно ходити по квартирі, де на килимі можуть бути крихти, чи вікно настільки брудне, що не видно чи вже вечоріє, чи все ще світить сонце?

Я не розуміла, що моя зацикленість на чистоті доведе нашу сім’ю до такого фіналу.

Моя мама, як і я, ніколи ніде не працювала. Тато мав державну посаду, він гарно заробляв, а мамі нічого не залишалося робити, як підтримувати сімейний вогник, в тому числі і тримати в будинку чистоту.

Дня такого не було, щоб мама не прибирала. Я виросла в такому середовищі, і, мабуть, гени, також зробили свою справу.

Я вийшла заміж за простого чоловіка, але завдяки моїй підтримці Роман став успішним бізнесменом. В нас росте один син, якому шість років. Дмитрик ще буде рік ходити в садочок, а вже потім піде в школу.

Живемо ми у великій чотирикімнатній квартирі. І звісно, я хочу жити в чистоті.

Як тільки ми відгуляли з Романом весілля, чоловік намагався мені допомагати. Роман і біля плити хотів стояти, щоб мене порадувати чимось смачненьким і брався за прибирання.

– Ти ось тут пропустив, бачиш, порошинка? Пропилосось ще, але краще, – говорила я Роману. – Ванна чомусь в тебе не блистить. Я зроблю краще, – наголошувала я.

У всіх починаннях Романа мені допомогти я бачила якісь недоліки.

– Рибку більше так не смаж. Я сама. Після тебе приходиться всю кухню з жиру перемивати.

Це я вже тепер починаю як плівку назад перемотувати, що була не права, бо чіплялась до Романа через якусь крихту, або ж волосину на килимі.

Через мої причіпки Роман перестав як готувати, так і допомагати мені з прибиранням.

Я ж цим ділом почала все більше і більше зациклюватися.

Я могла кожного дня мити на кухні вікно, і не тільки на кухні, перетирати вазони і протирати холодильник, хоча він був чистим.

Могла з гнівом зробити зауваження і чоловіку, а згодом і сину, що вони босі пройшлись по митій підлозі.

– Ви мало того, що не допомагаєте мені, так ще й не цінуєте мою працю!, – говорила я, сама того не розуміючи, відігнала Романа від цієї справи самостійно.

Навіть коли Дмитрик був маленький, я кожного дня знаходила час для прибирання. Я не могла дозволити собі, щоб маленька дитина жила в бруді.

Окрім цього, в мене була підтримка мами, яка постійно хвалила мене за чистоту в квартирі.

Чоловік же все частіше почав пояснювати мені, що йому мене бракує.

– Замість того, щоб знову братися за швабру, ти б присіла біля мене. Давай подивимось якийсь фільм, чи просто поспілкуємось?

– Як можна просто сидіти в такому бруді, – відповідала я Роману, підіймаючи з килима ниточку.

Я думала, що це чоловік мене не розуміє, що я все роблю правильно, що прийде час, і Роман оцінить, яку має золоту дружину.

Замість того, коли я вкотре пуцувала ванну кімнату, мій чоловік одягнув сина, спакував деякі найнеобхідніші речі і поїхав до своєї мами.

Я думала, що він жартує і за годинку повернеться, але цього не сталося.

– Яно, хлопці поки в мене поживуть. Тобі треба задуматися, бо таке життя, яким ти живеш, не нормальне.

Я ще довго себе виправдовувала, але свекруха була невблаганною.

– Ти поставила прибирання в житті на перше місце. Має ж бути сім’я. Якщо ти сама не справляєшся з цим, ми допоможемо і знайдемо тобі спеціаліста.

Я була сама не своя від почутого. Мій чоловік готовий жити в безладі…

– Мамо, Роман забрав сина і пішов. Пішов! Уявляєш? Яка причина? Смішна! Через те, що в нас завжди прибрано і смачно приготовлено, – відповіла я їй.

Так, може з мого боку це і забагато, але я така є. Я не можу жити в безладі.

Як мені бути? Вже чотири дні, як мій чоловік і син живе з мамою Романа.

Як мені їх повернути назад?

Невже те, що я люблю чистоту, так погано?

Джерело