Я і моя дружина родом з невеличкого села. Наталі 29 років, а мені – 34 виповнилося нещодавно.

Обоє ми з досить таки небагатих сімей, з села так і не вдалося вибратися в місто. Тому жили в ми в простій сільській хатині чимало років.

Наталя їздила в місто, вона там працює, а я підробляв у нашого місцевого фермера. Ми тоді були обоє ще молодими, але заробити на вдавалося добре.

Досить таки багато людей, на той час, з нашого села їздили в Польщу на заробітки, привозили звідти таки чималі гроші, розбудовували свої старенькі обійстя в гарні хороми, утепляли усі будинки, купували новенькі красиві авто, вчили дітей у найкращих інститутах та університетах.

І ви знаєте, можливо все-таки якась заздрість трохи сказалася на мені і на дружині, здавалося люди так просто багатіють, а ми молоді люди, без дітей, ми ж не гірші зовсім за інших.

Помріявши з Наталкою трохи про великий затишний будинок та новеньке авто, ми тоді стали збирати документи на заробітки в Польщу.

Дуже добре, що маємо багато знайомих, адже там багато років працювали наші друзі і далека родина. Тому нам вже порадили і роботу, і допомогли там краще влаштуватися.

Щоб не розповідати усіх подробиць, адже писати довго доведеться, скажу єдине – що ми з дружино працювали там 5 років.

Зароблені за кордоном гроші спочатку хотіли в хату вкладати, як багато людей в селі, але Наталя сказала, що краще відкладати їх просто, коли назбирається велика сума, тоді й вирішимо, як краще вчинити.

І ось, як минуло 5 років, гроші ми вдвох заробили чималі, адже навіть тут, заробляючи непогано, економили на всьому. І тепер Наталя постійно мені говорить, що ні за що не повернеться назад, не хоче вона, бачте, так жити, як раніше ми жили.

Дружина дуже хоче залишитися тут і, щоб я з нею залишився, звісно. Але я люблю Україну і дуже хочу жити на Батьківщині разом зі своєю сім’єю. А Наталя стоїть на своєму, каже, що не повернеться в Україну і все.

Я розумію, що після такого життя за кордоном, яке побачила Наталя, а тим паче зараз, у такі складні часи, дружина не хоче повертатися в невеличке село, вона ще молода, побачила краще життя і хоче для себе кращого майбутнього, а в селі вона для себе його зараз не бачить.

Але я сказав Наталі, що ми можемо продати свою хату, взяти свої зароблені гроші і купити гарну квартиру у Львові чи в Києві, де вона хоче, можемо взяти невеличкий кредит, щоб вистачило на все.

Пояснюю їй, що ми можемо знайти хорошу роботу і жити в себе вдома, в своїй країні. Але вона й слухати не хоче мене і налаштована рішуче, на жаль. Наталя каже, що навіть на розлучення згодна, якщо я буду вмовляти її і не залишуся з нею.

Тепер я навіть не знаю, що робити, бо не хочу розлучатися з дружиною, але дуже хочу повернутися додому. Що мені краще зробити, щоб дружина послухала мене?

Джерело