З нами живе мама чоловіка, бо свою квартиру вона продала свого часу і дала Микиті гроші на ремонт придбаної ним трикімнатної квартири. Одружився Микита зі мною, я народила сина, разом ми три роки. Чоловік мене любить і поважає, тому свекруха при ньому дуже тактовна і обережна. Але спільної мови ми з нею все ж таки знайти не можемо. Надія Сергіївна запросто може зайти без стуку в нашу кімнату, запитує у мене безкінечно всілякі дрібниці, адже їй просто нема чим зайнятися

З нами живе мама чоловіка, бо свою квартиру вона продала свого часу і дала Микиті гроші на ремонт придбаної ним трикімнатної квартири.
Одружився Микита зі мною, я народила сина, разом ми три роки. Чоловік мене любить і поважає, тому свекруха при ньому дуже тактовна і обережна.
Але спільної мови ми з нею все ж таки знайти не можемо. Надія Сергіївна запросто може зайти без стуку в нашу кімнату, запитує у мене безкінечно всілякі дрібниці, адже їй просто нема чим зайнятися.
Все їй треба знати: а коли приїде, а що лежить, а що це стоїть? Ох, як я втомилася! До сина ж . якому пів року, не підійде ніколи навіть.
Жінка вона хороша, 67 років, але таке відчуття, що її занадто багато в нашому житті. Ходить за мною, запитує, що допомагати, хоча можна піти спокійно і прибрати в кухні чи у ванній або взагалі зайняти себе чимось корисним. Так ні ж!
Я в принципі все сама роблю, допомога від мами чоловіка і не потрібна. Мені би просто щоб вона не ходила за мною. Єдине, що можу попросити її, так це коляску з дитиною винести на подвір’я, і то вже сама почала це робити. Нічого не хочу, і доброти її душевної також, нічого.
Ніколи не думала, що опинюся в такій ситуації і житиму зі свекрухою. У будинку Надії Сергіївни я категорично не жила б разом з чоловіком, але це ж його квартира.
Багато фінансів йде на всіх нас, навіть поїхати відпочити не можемо собі дозволити. Їжа, оплата комунальних, речі, синові від першого шлюбу Микита щотижня гроші посилає закордон, на нашого спільного малюка багато коштів йде.
Зараз немає додаткових фінансів, щоб окремо мамі чоловіка винаймати житло, може на весні аж, як каже мені Микита. Як жити зараз і радіти життю?
З моїми батьками стосунки чудові, вони живуть окремо і ніколи не порушують мої особисті межі і не лізуть у сім’ю. Сім’я моїх батьків – ідеальна. 40 років разом, люблять одне одного, поважають і цінують. Тато голова в сім’ї, мама мудра, ніжна, лагідна.
Я стала жити окремо від батьків ще у 18 років. А ось мій Микита досі біля мами і скоріше за все – на довго. Допоможіть порадою, як можна мудро вирішити це питання? Дякую за відповідь та допомогу.