Знати не знала, що через подарунок, який чоловік подарував синові на день народження, вирували такі пристрасті!,

Тут з’ясувалося, що я взяла, й обділила бідну дитину, накукувала чоловікові, щоб він на сина сильно не витратився! Ех, після всього почутого в мене лише одне запитання: як мене земля носить?

Я заміжня лише другий місяць, урочистості не було, бо ми виплачуємо іпотеку. Іпотека загальна, як і квартира у майбутньому.

Але разом ми четвертий рік, у стосунках все нормально, спільних дітей поки що не хочемо, у чоловіка є син від колишньої дружини. Коли ми з Толею познайомилися, я не знала, що він одружений.

Це було знайомство на дні народження моєї подруги. Ми не обмінювалися номерами, та посиланнями на соціальні мережі. Просто познайомилися, та забули про існування один одного.

Знову доля зіштовхнула мене з Толею вже після його розлучення. До речі, знову на дні народження тієї самої подруги. Я була вільна, він теж. Запросив мене на побачення, я погодилася.

Він був офіційно вільний, жив окремо від колишньої дружини. Але, все одно, деякі люди вважають, що коли наше знайомство відбулося під час його шлюбу, то я є розлучницею!

Я навіть, якось, жартома поцікавилася у Толі, чи не його це підступний план: у першу зустріч закохався безоглядно, але вирішив спочатку розлучитися і почекати кілька років, щоб до мене потім претензій не було?

У відповідь Толя зізнався, що взагалі мене майже не запам’ятав, і, при випадковій зустрічі на вулиці, навряд чи впізнав би.

Колишня дружина Толі — найкраща подруга його сестри. Мати Толі її й досі обожнює. Мені навіть було сказано, що мої діти, скільки б їх не повилазило з мене, ніколи не зрівняються з дитиною колишньої дружини!

Ну, буває, змінити я все одно нічого не можу, бо не бачу сенсу паритися! Спочатку свекруха і чоловікова сестра акуратно до мене придивлялися, вивчали, посміхалися, а потім почали перевіряти межі дозволеного.

Перевірка не вдалася! Тріпати мені нерви нікому не дозволено! Одразу обидві отримали по носі, звичайно, не в прямому розумінні, бо вважаю себе законослухняною громадянкою.

Чоловікові сказала, щоб захистив мене від своїх родичок. Їхні номери відправила в блок, профілі у соціальних мережах туди ж, жодних моїх поїздок до них, жодних запрошень до нас!

Життя стало простіше та легше. Що вони там стали лити у вуха Толі, мене не цікавить! Головне, що його ставлення до мене не змінюється. Якби Толя почав розмовляти зі мною словами матері чи сестри, я б одразу пішла.

Сина Толі я бачила кілька разів. У нас вдома тринадцятирічний хлопчик не буває за домовленістю з Толею. Точно знаю, що хлопець мене ненавидить!

Йому пояснили, хто винен у тому, що він бачиться з татом лише у вихідні. Пояснювати є кому: мама, бабуся, тітка.

Кілька років тому юнак писав мені повідомлення образливого характеру, я дала їх почитати Толі. Чоловік одразу зрозумів, що автором цих чудесних послань є його син.

Та й взагалі, було видно, що пише дитина, бо ніколи не бачила настільки безграмотних дорослих людей.

Толя поговорив із сином, зателефонував батькам дитини, та дорікнув їм, бо здогадався, звідки ноги ростуть. Коротше, проблему вирішив. Більше такого не було.

В принципі, моє життя досить комфортне: з неприємними особистостями я не перетинаюсь. Нехай вони й надалі варяться у своїй ненависті, об’єднані спільним ворогом. Якщо людям більше зайнятися нічим, що вдієш!

Пів року тому у чоловікового сина був день народження. Не знаю, що зазвичай дарує чоловік, але щось добре, тому що на подарунки він виділяє непогані суми.

Толя не питає, скільки йому можна витратити, просто повідомляє, що на подарунок піде стільки – то тисяч.

На цьому наше спілкування на цю тему закінчується. Аліменти Толя платить, колишня до суду подавала, скільки платить, не знаю, не лізу.

Нині, перед днем ​​народження сина, Толя був у відпустці. З відпускних ми відпочили, переоцінили себе, витратили більше, ніж запланували, спустошили заначку.

Отримав Толя зарплату після відпустки таку, що кури сконали б від сміху. Саме наш іпотечний платіж! Я, як адекватна людина, взяла з Толі половину грошей, всі інші витрати лягли на мої плечі.

А коли я після лікарняного, чи відпустки, то Толя бере витрати на себе, тож у нашій родині це нормально.

Залишок зарплати Толя розподілив за своїми дрібними потребами, на кшталт бензину чи кави, та виділив частину грошей – дві тисячі – на подарунок.

Сума вийшла скромненька, якщо порівнювати з торішніми бюджетами, але друкарський верстат у нас ніде не прихований.

Толя вирішив, що нічого не купуватиме, подарує гроші. Про це я також тільки потім дізналася.

З’їздив, привітав сина. Я, якось, навіть уваги на цей епізод не надто багато звернула. Я взагалі забула, що у хлопчика день народження!

Навіщо пам’ять засмічувати зайвим мотлохом? Це Толі треба пам’ятати про дату появи дитини!

А нещодавно мені прилетіло голосове повідомлення від знайомої, з якою ми кілька років не бачилися і не переписувалися. Я так зрозуміла, що десь вона перетнулася з ріднею Толі, або з кимось із них.

Знайома три хвилини доносила до мене свою неоціненну думку! Що я вкрала батька у дитини, заважаю їм спілкуватися, я змусила чоловіка заощадити на подарунку для єдиного сина.

Що дитина отримала від батька жалюгідну грошову подачку, так не робиться, мені потрібно побоятися бумеранга, хлопчик скривджений тощо!

Мені здалося, що ця промова була заснована на висловлюваннях свекрухи, чоловікової сестри, та його колишньої разом узятих!

Прикинула, вже пів року минуло з дня народження. Це вони досі вирують через подарунок? Хтозна-коли, моя знайома десь це вислухала, перейнялася, і вирішила тільки зараз вилити на мене свій осуд? Жерсть!

Відповідати нічого не стала, заблокувала її номер. Аудіоповідомлення надіслала Толі, нехай послухає.

Не могла ж я сама насолоджуватися цим словесним проносом, по справедливості, з чоловіком поділилася.

Невже свекруха, та її ватага посіпак, вважають Толю настільки безвільним? Вони насамперед ображають саме Толю!

І я ще раз переконалася в тому, що зайнятися дамочкам таки нічим! Навіщо? Краще ж смакувати все це, щось вигадувати, додумувати!

Чому ніхто не додумався поставити Толі просте і пряме запитання: “Толь, а що з подарунком, чому грошей так мало?”

Дивно, звичайно, що дві тисячі для тринадцятирічного юнака мало! Швидше за все, це питання й не юнак вирішував! Ну, то хай пліткують, якщо їм це до вподоби! Мені байдуже!

Думаю, і чоловік не переймається, бо він знає, що аліменти сплачує пристойні, ще й так синові допомагає.

А що колишніх покрутило, то це суто їхні справи! Ви зі мною згодні, чи маєте власну думку?

КІНЕЦЬ.