Чоловіка якось скоротили. Жили у квартирі, де є невелика частка моєї мами. Неодноразово пропонувала викупити, мама відмовляється, каже, соромно з мене гроші брати й, коли її не стане, мені всеодно все залишиться.

Дарчу я не хочу, не бажаю почуватися зобов’язаною. Купила б із задоволенням, у подарунок не треба. Але це наші з мамою проблеми, я не про це.

Чоловік, донька, жили, не тужили. Чоловікові машину купили, мені на авто почали збирати. За пів року відклали двісті тисяч. І тут бамс – чоловік написав заяву з власного бажання!

Прокоментував звільнення так:
– Всі навколо дебіли, я один розумний, дебіли мене не слухали, а я утомився їх слухати, й виконувати розпорядження.

Гаразд, буває. Думала, кілька днів відпочине, і за пошук нової роботи візьметься. Не тут то було! Чоловік фундаментально вдома засів. Тиждень, два, третій пішов …

– Жити на що будемо? – поцікавилася я.

– Є гроші. Поки їх візьмемо, роботу знайду, не переживай.

З них візьмемо – це він про гроші, які відкладали мені на машину? Мене такий варіант не влаштовує! Йому на машину назбирали, купили, а гроші на мою машину можна проїсти? Нехай свою машину продає, і проїдає.

– Хочеш їх витрачати – витрачай, але будь ласкавий тоді, віддай мені свою машину, тобі все одно поки їздити нікуди, – сказала я.

Чоловік мало не істерику закотив:
– Годував вас, напував, усі хотілки задовольняв, а як без роботи залишився, ти вирішила останнє у мене забрати!

– Не сиди тоді сидьма. Постав собі за мету, у день три співбесіди, — сказала я.
Він знову завів шарманку про мій щасливий декрет, коли ми з донькою вдома сиділи, і як сир у маслі каталися.

– У нас друга дитина з’явилася? У тебе особисто, чи що? Тоді, звичайно, сиди з нею удома, я вас забезпечуватиму, — почала підколювати я.

Слово за слово, скандал спалахнув, чоловік кинув на підлогу ключі від машини, й поїхав до матері, ще й накопичені гроші з собою прихопив.

Свекруха подзвонила, як без цього. Намагалася всунути свій ніс, та звинуватити, як я не права, адже йому підтримка потрібна, а я гроші шкодую і машину вимагаю.

Знала, що свекруха на дачу збирала, запропонувала їй пожертвувати дачею заради того, щоб син удома посидів. Ну а що?

Якщо дружина жадібна, нехай мати покаже приклад, якою щедрою треба бути! Свекруха швиденько тему змінила. І показала, якою треба бути!

Тиждень чоловік прожив у матері. Вона розкрутила його на новий холодильник. На загальний огляд фотку виклала з коментарем:

– Дякую синові за подарунок!

Я так розлютилася … Поклялася собі, що хрін чоловік побачить машину. Все, моя! Нехай на маминому холодильнику їздить! Свої гроші, які на дачу, вона, значить, витрачати не стала, розумна яка стерво!

Мирилися ми важко. Прийшов, як побитий собака, майже без грошей, але роботу знайшов, сказав тиждень до авансу.

Прийняла, але поставила перед фактом, що машина тепер моя. Нехай матінку з її архіважливих справ у холодильнику катає!

Ми про ту сварку майже забули. Взагалі, обидва з того часу порозумнішали, багато обговорили, багато про що домовилися. Все у чоловіка нормально із роботою.

Іпотеку взяли, сплачуємо. Машина у чоловіка поки не з’явилася, нещодавно тільки почав відкладати. Свою йому не даю. І свекруху не вожу, тим більше на куплену дачу.

Вона в електричках трясеться, так їй і треба! І навіть для того, щоб чоловік міг звозити маму на цвинтар, машину не даю.

Зате свекруха ніяк не може забути, постійно звинувачує мене в рейдерському захопленні автомобіля її сина! Їй яке діло? Нехай сидить, милується холодильником! Як вважаєте, я маю рацію?

КІНЕЦЬ.