– Мрію! І мрія здійсниться! Відпускні отримаю, зроблю собі стелю!

Зі своєю стелею свекруха виїла моєму чоловікові весь мозок. Хочу, треба, грошей немає, мрію… І все з жирними натяками: «Купи, синку, матусі стелю!»

Чоловік просто слухав балаканину матері, та вдавав, що нічого не розуміє. У свекрухи є своє світло у віконці — племінниця Настя, яку свекруха величає не інакше як Настенька.

Їй тридцять чотири роки, у неї двоє дітей від двох різних чоловіків, але Настенька планує ще, як мінімум, сина і доньку.

У неї немає ні освіти, ні досвіду роботи. Зате погана звичка є: Настенька любить прикластися до пляшки, особливо з п’ятниці по неділю, коли у моєї свекрухи вихідні.

Дітей племінниці свекруха любить більше, ніж рідних онуків. Вона міркує так: в онуків повна, щаслива сім’я, а ці малюки на п’ятдесят відсотків сироти при живих татусях, які не горять бажанням платити аліменти.

Одружена Настя не була жодного разу. Вона має горде звання матері-одиначки.  Офіційного працевлаштування вона не має.

На аліменти не подає, бо треба батьківство через суд встановлювати, а вона не надто впевнена у батьківстві колишніх співмешканців.

Вважає, що досить подачок від колишніх співмешканців, їх іноді півень клює, згадують про дітей, роблять перекази.

Як каже сама Настенька про свій страх: – Що я, зовсім з глузду з’їхала, щоб після суду тест ДНК оплачувати? А витрати? Теж мені припишуть, а в мене грошей нема!

Так свекруха і живе: по буднях працює, у вихідні тусить вдома у Насті з дітьми.  Вона має право відпочити! До речі, якось свекруха напала на мого чоловіка!

Вона зателефонувала, під час розмови чоловік навіть шикнув на дітей, щоб вони поводилися тихіше.

Свекруха запитала, чи я сплю. Я в той час дійсно спала, про що чоловік їй і сказав. Так я й досі ледарка, якій аби поспати!

Ось так! Мені, матері двох дітей, не можна поспати, щоб відпочити! А Насті, можна пиячити з п’ятниці по неділю — вона втомлюється і потребує відпочинку!

Ну ми звичайно розуміємо, навіщо їй відпочинок, бо ноги не носять бідненьку! Але вона виправиться! Вона обіцяла!

Як зрозуміло, свекруха підтримує Настю не тільки морально, та допомогою з дітьми, а й матеріально.

Тому, про стелю свекруха може й надалі мріяти, бо гроші всі куди йдуть? На допомогу любій племінниці!

Я — ворог, бо не перейнялася сумною історією, та тяжкою долею Насті.
– Ти ж сама від такого не застрахована, – каже свекруха.

– Ти ж будь-якої миті можеш залишитися без чоловіка, зате з дітьми. І на що ти жити будеш? Хто тобі допоможе?

– Робота моя мені допоможе! У мене є голова на плечах! А ще, я отримуватиму аліменти, бо мої діти точно від чоловіка.

– Твій чоловік — підкаблучник, бо танцює під твою дудку, і не дає мені гроші на стелю, бо ти забороняєш!

– Так, у мене чуйний і благородний син, він би обов’язково допомагав мені, але ти не даєш!

Тут треба віддати Насті належне, при дітях вона не п’є. І коли свекруха не має змоги приїхати на вихідні, то Настя  сидить вдома з дітьми, як скельце!

Їжа в дітей є, одяг є, завдяки свекрусі. Старший навчається добре. Молодший ходить у дитячий садок. Житло своє,- спадок від батьків. Навряд чи від дзвінка на опіку буде сенс.

Отримала свекруха відпускні, викликала замірника. На сайті було вказано, що стеля коштуватиме п’ятсот гривень за квадратний метр. Свекруха й порахувала: п’ятнадцять квадратів помножити на п’ятсот.

Вийшло у неї сім з половиною тисяч. Вона залишила собі вісім тисяч, а решту віддала Насті.

У замірника, який приїхав до свекрухи, математика вирізнялася: так, полотно коштує п’ятсот гривень за квадрат, а ще профілі, установка, обхід труби, інші дріб’язки…У замірника вийшла сума удвічі більша,- п’ятнадцять тисяч!

Свекруха зателефонувала моєму чоловікові, попросила сім тисяч, яких їй не вистачало. Чоловік не дав, особливо коли дізнався, що решта відпускних перекочувала в кишеню племінниці.

Відправив її до Насті, щоб повернути гроші:
– Невже Настенька не підтримає улюблену благодійницю?

Настенька не підтримала, тож, свекруха залишилася без стелі! І знаєте, у тому, що свекруха залишилася без стелі, винна я! Вона мені таку зворушливу смс-ку надіслала!

Сенс був у тому, що вона побажала мені в майбутньому, від моїх дітей такого відношення, яке зараз бачить від свого сина.

Тобто, гроші вона просила у сина. Повернення грошей вона просила у Настеньки. Вони обидва їй відмовили! А винна я!

Як взагалі можна було до такого додуматися? А ви як вважаєте, хто винен?

КІНЕЦЬ.