Каже мені свекруха, що то ще її прабабусі. Сказала, що дитинку легко виношу і привиду на світ, якщо їх носитиму. Наділа їх на мене, не запитавши. У мене аж мороз шкірою від них пішов. Я не знаю, що мені робити з цим подарунком від мами чоловіка й що це означає. В неділю мені виповнилося 35 років. Це в мене другий шлюб, маю трьох дій від першого чоловіка, який раптово полинув до Бога. Марта Іванівна не хотіла мене в невістки, це було видно одразу. Але мучила змиритися з вибором свого 42 річного сина. Станіслав теж був одружений, але дітей не має. Зараз я чекаю нашого спільного малюка. Я не без посагу: мій перший чоловік мав хороший бізнес, і він дістався мені. Зараз мені з ним дуже допомагає Стас. І ось приходить гості. Хтось з квітами і конвертиками, хтось з цукерками якоюсь корисною річчю на подарунок. А моя свекруха вручає мені стару дерев’яну скриньку.

Я не знаю, що мені робити з цим подарунком від мами чоловіка й що це означає. В неділю мені виповнилося 35 років. Це в мене другий шлюб, маю трьох дій від першого чоловіка, який раптово полинув до Бога.
Марта Іванівна не хотіла мене в невістки, це було видно одразу. Але мучила змиритися з вибором свого 42 річного сина. Станіслав теж був одружений, але дітей не має. Зараз я чекаю нашого спільного малюка.
Я не без посагу: мій перший чоловік мав хороший бізнес, і він дістався мені. Зараз мені з ним дуже допомагає Стас. Не знаю, як би справилася без нього.
Так. Станіслав дуже швидко з’явився в моєму життя – після пів року без Олега. Алея жива людина і жінка, які потрібні чоловіче плече і допомога.
Ми розписалися зі Станіславом і переїхали в заміський котедж, який взяли в кредит. Маємо квартири в місті, які віддали під оренду.
Мама чоловіка і зовиця тримаються від мене осторонь, спілкуються лиш за необхідності, на якісь значимі родинні свята. Ну та я все розумію і сама також в них не потребую.
В іншій області у мене батьки і сестра, тут є подруги і куми, діти і чоловік. Спілкування мені вистачає, але якщо чесно я на нього маю дуже мало часу: самі розумієте, що таке троє дітей і бізнес. Няні і у мене немає, лиш приходить жінка прибирати.
Але в цю неділю я мала Дені народження. 35 років, і не запросити родичок з боку чоловіка не могла. Покликала і Марту Іванівну, розлучену сестру Стаса з двома дітьми та кількох наших спільних друзів.
Два дні готувалася, все приготувала сам, хоча я на четвертому місяці. Запекла курку з яблуками і качку з чорносливом, картоплю з розмарином теж запекла, салатів і нарізок наробила, закусок в тарталетках і канапок. Спекла мій фірмовий “Наполеон”, зварила компоту і зробила медового квасу.
І ось приходить гості. Хтось з квітами і конвертиками, хтось з цукерками якоюсь корисною річчю на подарунок. А моя свекруха вручає мені стару дерев’яну скриньку з потемнівшими від часу, неограненими бурштиновими бусами.
Каже мені свекруха, що то ще її прабабусі. Сказала, що дитинку легко виношу і привиду на світ, якщо їх носитиму. Наділа їх на мене, не запитавши. У мене аж мороз шкірою від них пішов. Я зняла. Матра Іванівна мовчки просиділа весь вечір.
Я не знаю, що мені робити з цим подарунком від мами чоловіка й що це означає. Чоловік каже, що подарунок з добром і віддуші, це означає, що його мама мене прийняла. Але зовсім так не здається.