Я усім тепер говорю, що мамою хлопчиків бути набагато простіше в на сьогоднішній день, – вважає моя колежанка Ірина.

– Сина буде досить виростити, дати йому гарну та перспективну освіту – в загальному, поставити його добре на ноги. Далі хлопчик зможе і сам влаштувати своє життя, нехай йде та заробляє вже на себе сам, він же чоловік.

– А з доньками що, хіба не так? Невже тут діти різні?

– З доньками – зовсім інше, з ними набагато складніше тепер. Дочок обов’язково треба забезпечити хоч якимось нормальним житлом на майбутнє. Ну, а як інакше ще можна вчинити в наш час? Адже жінці народжувати потрібно, а потім в декреті довго сидіти, а в цей час не заробляє вона.

У неї повинен бути тил хороший на майбутнє, як би там не було і як би там не склалося її життя. Та й взагалі, жінка, з самого початку має мати свій власний куточок, свій дах над головою, відчуває себе впевненіше по життю.

Не стане жити з чоловіком лише тому, що “нікуди йти”, або все життя працювати на двох роботах за те, щоб взяти собі щось в кредит. Дитину народить не в 40 років, а тоді, коли захоче.

Ірина переконана, що в житті чоловікам набагато простіше ніж жінкам – на себе одного вони завжди зароблять, як би не склалося їх життя. Їм дітей не піднімати на ноги самим, в разі розлучення, адже діти з мамою залишаються, у випадку розлучення.

Також моя колежанка вважає, що від дочки, до речі, і внуки ближче якось, ніж від сина. Якщо вже вибирати, то краще їм нехай дістанеться нерухомість, ніж невістчиним дітям.

У Ірини дві доньки, милі дівчатка, поки ще маленькі, навіть в школу не пішли. Проте вона щиро планує докласти дуже багато зусиль, але забезпечити обох квартирами – ну хай не до 18, але хоч до 25 років придбати для них житло.

І вже зараз моя колежанка починає налаштовувати на цей рахунок свого чоловіка. До слова сказати, батьки Ірини самої вчинили рівно навпаки – “зайву” квартиру віддали її молодшому братові.

Мовляв, у хлопчика повинна бути основа, хороший старт в житті, адже йому сім’ю створювати і забезпечувати потрібно самому, кудись має свою дружину привести.

– Чоловікові потрібна своя квартира, щоб привести туди дружину, створити сім’ю та згодом завести дітей, – міркували батьки Ірини.

– А жінка, донька, має йти в квартиру до свого чоловіка, а про це мають дбати і його батьки.

В результаті сама Ірина вийшла заміж, і зараз вони з чоловіком живуть в тій квартирі, що належить свекрам.

Їй, звичайно, десь в глибині душі образливо, що батьки їй житла не дали, а братові лише допомогли. Та батьки їй кажуть, що вона сама винна, що живе в невістках, мала б ці всі роки переконати чоловіка купити їм власне житло.

Адже вони обживають квартиру матері її чоловіка, роблять там ремонти, платять комунальні платежі. Якщо щось трапиться у них з чоловіком, чи розлучення, їй йти зовсім нікуди навіть.

А у неї двоє малих дітей. А власного даху над головою так і немає. Ірина й досі живе і не відчуває впевненості в завтрашньому дні, а батьки ж могли допомогти і їй, як братові.

А ви як вважаєте, кому краще батькам квартиру купувати? Хто більше потребує6син чи донька?

Джерело