Ось уже моя рідна сестра заміж зібралася, нарешті, – поділилася зі мною якось знайома Віра.

– Ми вже усі думали, так і буде вона одна все життя, 38 років їй зараз, як-не-як, але ні, тут нещодавно нам таку несподівану звістку вона повідомила.

Знайшла-таки моя сестра гідного своєї краси чоловіка.. Весілля вже Інна планує, сукню, кільця, кафе хороше, все як треба. У подорож весільну вони потім поїдуть.

– Весілля – це дуже чудово, звичайно! Мама ваша, мабуть, дуже щаслива тепер? Вона так цього чекала. Я добре знаю.

– Та ти знаєш, зізнаюся тобі, що там така справа, що ми і не знаємо обоє з мамою, радіти цьому чи ні. Загалом, наречений у Інни. наш зять майбутній – з дитиною малою виявився.

– Слухай, ну дивно було б, якби чоловік в такі роки не був батьком, а був без дітей. Адже йому не 17 років зараз? Більш-менш ровесник вашої Інни він?

– Так, звісно, я розумію, що не сімнадцять, звісно, йому вже сорок років майже. Але справа в тому, що дитина його вже зараз живе з ним.

Матері там немає, не стало її, на жаль, вже давно Хлопчикові тому майже вісім років, є няня у них, яка з ними вже мало не з народження. Пару раз в місяць його бабуся бере до себе на вихідні. Але основний час дитина знаходиться з батьком! Ось так. Буде наша Інна справжньою мачухою. Ти уявляєш?

Щиро кажучи, уявити це все важко мені дуже. Сестра Віри, Інна, дітей не любить, і не любила ніколи. На подруг, які дітей мають, колишніх однокласниць та колег дивилася з жалістю та почуттям переваги, вона впевнена, що замотані садочками і частими походами в поліклініку матусі в глибині душі їй заздрять, що вона сама і її нічого не обтяжує.

Ну ще б пак: Інна красива, струнка, дуже стежить за собою, постійно займається спортом, живе цікавим життям. Будує собі кар’єру та добре заробляє. Он вона нещодавно купила квартиру, є у неї хороший автомобіль, об’їздила десятки країн. Де вона тільки не була.

Змогла б жінка провернути все це, будь у неї на руках хоча б навіть одна дитина? Навряд чи, впевнена сама Інна. Зараз вона на голову вище своїх ровесниць тому, що їй не потрібно поспішати в садочок, хвилюватися, відпрошуватися, пропускати вечірні наради, дзвонити няні в середині робочого дня і піклуватися ще про когось, крім себе.

Вона дуже легка на підйом, в будь-який момент може вилетіти у відрядження або на відпочинок, як тільки трапиться нагода якась, і взагалі, належить тільки собі.

Живе для себе.

– І так буде завжди, тому що бути мамою я зовсім не мрію, це все важко, все життя ти присвячуєш комусь, а коли самій жити? – заявляла Інна не раз своїм рідним ще в двадцять років.

– Та ну твої ці слова, ти ще молода, ще сто разів передумаєш, – говорила їй тоді мати.

– Ніколи не передумаю, ось побачиш! – запевняла рішуче донька.

І правда це, таки не передумала вона. Дитина є у Віри є, трирічна дочка, але Інна зовсім не відчуває до рідної племінниці якихось там особливих почуттів. Немає і не було намірів ні взяти дівчинку на руки, ні погратися з нею, ні привезти іграшку в подарунок.

І це все не від жадібності її, а просто тому, що в дитячих магазинах Інна відчуває себе, як не в своїй тарілці. Вона не уявляє, що можна купити трирічної дівчинці, і не горить бажанням вникати в цю тему, це зовсім не цікаво їй.

Віра з мамою вже змирилася з тим, що сестрі діти не цікаві в принципі, і не ображається. Ну ось така вона у нас, так вона сама хоче жити, так і живе собі, як вважає за краще.

А тепер, як виявилося, Інна сама виходить заміж за чоловіка з порівняно невеликим сином.

– Хм. А сама-то вона як собі це уявляє? Адже дитина житиме тепер з ними постійно, це й тепер і її дитина буде.

– Вона каже вже відразу, що не буде займатися дитиною, уявляєш? Дитина її чоловіка буде цілком на своєму батькові, адже вона нерідна їй.

У хлопчика в квартирі є своя кімната велика, він ходить в школу і на якісь гуртки, няня в курсі всього. Няня його зустрічає, годує, слідкує за уроками. Якщо що, є батько, на крайній випадок – бабуся за містом живе, вона їм завжди допопмагє. Ну, будуть, може, зустрічатися за вечерею, та й то не завжди.

– А вона взагалі з дитиною знайома?

– На рівні “Дмитрику, це Інна, Інно, це Дмитрик. Інна буде жити з нами тепер”. Не знаю, як все вийде у них, і навіщо їй це все потрібно, але зараз поки вона сповнена оптимізму та зовсім не бачить проблем.

Мовляв, дитині гірше не буде, він нічого не втрачає. Каже, а як жінки з дітьми заміж виходять? Перш за все шукають чоловіка собі, а не дитині тата.

– Ну, з цим можна і посперечатися. Я не вважаю, що така сім’я щасливою буде.

– Бувають і винятки, звичайно, але в основному в житті завжди так. І мало хто з чоловіків щиро зацікавлений в чужій дитині, особливо якщо своїх дітей немає. Людина Інна наша не погана. Хоча, за її характером і життєвим переконанням, їй потрібен чоловік без дітей, звичайно.

Ну або хоча б такий, діти якого живуть зі своєю матір’ю. Адже багато ж таких в наш час. Треба ж було їй знайти собі такого чоловіка з дитиною? не уявляю, яка з неї мама буде.

А я вважаю, що якщо жінка щиро кохає, то й дитину полюбить чоловіка. Хіба не так? Невже буває по-іншому?

Джерело