Ми з чоловіком познайомилися, коли нам було всього по вісімнадцять років.

Ми були молоді, але шалено закохані, тому вирішили якомога раніше одружитися.

Через рік після весілля я завагітніла.

Коли ми розповіли цю новину свекрусі, вона була в захваті й підтримувала мене в усьому.

У нас народився хлопчик, якого бабуся обожнювала.

Минуло вісім років, і я знову дізналася, що чекаю дитину.

Ми з чоловіком згадали радісну реакцію свекрухи на першу вагітність, тому відразу повідомили її.

Але цього разу вона сприйняла новину більш стримано.

Народилася дівчинка, і, на щастя, бабусина любов розквітла з новою силою — вона не відходила від своєї улюбленої внучки.

Ще через вісім років я знову завагітніла.

Цього разу ми з чоловіком вирішили не хвилювати свекруху, не повідомляючи про новину завчасно.

Та коли вона сама здогадалася, від щирого серця привітала нас і сказала, що дуже щаслива.

На світ з’явилася ще одна дівчинка.

Ми зі свекрухою завжди були близькими, вона стала мені, як рідна мати.

На її ювілей ми з чоловіком вирішили подарувати їй духовку для дачі — вона давно мріяла про таку, але все не мала можливості її придбати.

Коли ми розгортали подарунок, свекруха мало не розплакалася і промовила: «Наче ви мої думки прочитали!

Завтра напечу вам пиріжків, треба ж нову духовку випробувати».

Після свята, коли ми вже збиралися додому, свекруха взяла мене за руку і повела до своєї кімнати.

Вона дістала дві гарні коробки: в одній була норкова шуба, а в іншій — діамантова каблучка.

Я була вражена. Вона сказала: «Хочу подякувати тобі за те, що маю таку чудову невістку. Я могла лише мріяти про таку». Цей день я ніколи не забуду.

КІНЕЦЬ.