Ми з чоловіком Василем живемо в селі й ведемо велике господарство. У нас двоє дітей – старший син Данило і молодша донька Ірина.

На нашому обійсті є все: город, корова, кінь, кури. Роботи вистачає, бо з ранку до ночі трудимося то в хліві, то на полі.

Рік тому наш Данило одружився. Я була впевнена, що він обере собі дружину із сусідського села – роботящу, просту дівчину. Але він привів у дім Надію, міську панянку зі Львова.

Молоді вирішили поки що пожити в нас, і ми їм віддали другий поверх будинку. Поки живуть тут, зможуть назбирати грошей на власне житло.

Спочатку мені важко було знайти спільну мову з Надею. Її дратувало все – поганий інтернет, ранковий спів півнів, запах із хліва.

– Навіщо ти таку пані сюди привів? Користі з неї ніякої! – бурчала я на сина.

– Мамо, ну дайте їй трохи часу, вона ж міська, – захищав її Данило.

Надя, певно, відчувала мою холодність і почала намагатися мене задобрити. Вона слідувала за мною всюди, як хвостик. Я збираюся на город за помідорами – вона поруч, тримає відро. Спершу боялася навіть до корови підійти, але згодом навчилася доїти. Потім стала збирати яйця в курнику, прибирати в домі, готувати вечерю. Надя завжди прагнула допомогти і догодити мені.

Якось я вирішила вилізти на дах, щоб дістати банки для варення. Надя, як завжди, запропонувала свою допомогу:

– А давайте я полізу! – сказала вона.
Я погодилася, показала їй на драбину й пішла доїти корову. Але тільки зайшла в хлів, як почула крик:

– Допоможіть!

Коли прибігла, Надя лежала на землі, а драбина впала їй на ногу. Як на зло, чоловіки були на роботі, тож я побігла до сусіда Степана Васильовича. Він одразу завів машину, і ми повезли Надю до лікарні.

– Кістка трохи пошкоджена, але не критично. Місяць у гіпсі – і все буде добре, – сказав лікар.

Повернувшись додому, Надя навіть у гіпсі намагалася допомагати. Вона чистила картоплю сидячи, підстрибувала на одній нозі й варила борщ. Я пропонувала їй відпочити, але вона лише усміхалася:

– Нічого, таку фізкультуру роблю, що й не зчуєтесь, як одужаю!

З того моменту я подивилася на Надю іншими очима. Вона виявилася не тільки старанною, а й сильною та витривалою дівчиною.

Тож, дорогі свекрухи, цінуйте своїх невісток! Не судіть їх упереджено, бо вони можуть вас приємно здивувати.

КІНЕЦЬ.