Коли мій син Денис вирішив поїхати працювати до іншого міста, я не стала на заваді його рішенням. Він був молодим і мав право шукати для себе кращі можливості.

Як мати, яка виростила Дениса одна, я пишалася тим, якою гарною людиною він став — він був для мене єдиною родиною.

Спочатку він телефонував мені щодня, розповідаючи про нову роботу і колег, але з часом став стриманішим і менш відвертим.

Одного разу Денис прийшов до мене додому з молодою жінкою на ім’я Аня. Вони повідомили, що збираються одружитися, хоча були ще дуже молоді.

Денис пояснив, що Аня вагітна, і я їх підтримала, пишаючись тим, що мій син не боїться брати на себе відповідальність.

Вони зняли квартиру неподалік, і я з радістю стала допомагати, доглядаючи їхнього сина Михайла. Було приємно бачити, як у їхній родині панує любов і гармонія.

Однак одного разу я випадково зустрілася з Тамарою, матір’ю однокласника Дениса, яка розповіла, що Михайло — не біологічний син мого сина.

Це було справжнім шоком для мене, але коли я поговорила з Денисом, він підтвердив це. Проте він запевнив, що любить Михайла, як рідного, і більше не хоче повертатися до цієї теми.

Незважаючи на цю новину, я продовжувала любити Михайла як свого онука і була ще більше горда за Дениса, який виявив зрілість та відповідальність.

КІНЕЦЬ.