Колишня дружина чоловіка знову активізувалась. Дочка одружується, вони хочуть, щоб мій чоловік став спонсором весілля.

Донечка хоче сукню, нареченого в смокінгу, ресторан та лімузин. Грошей вони не мають. Ось взагалі ні. Натомість весілля хочуть. Колишня день у день Артему дзвонить, то соромить, то звинувачує, то гроші вимагає.

У нас із чоловіком троє дітей, іпотека, кредит на мою машину, дача. Витрат на дітей багато: одяг та взуття, медицина, садок, школа, обіди, додаткові заняття, музична школа, і т.п.

Ми з чоловіком працюємо, як раби, щоб у дітей все було. Є певна сума, недоторканний запас на чорний день, якої нам вистачить на три місяці життя. Віддавати ці потім зароблені гроші на весільну сукню я не маю наміру!

Чоловік платив аліменти на дочку, рівно чверть від усіх доходів, навіть після появи наших дітей, не бігав від відповідальності, вирішував їхні дрібні побутові проблеми.

Коли колишня дружина йшла у загули, чи їздила у відпустки без дитини, її дочка жила в нас. Я терпіла, бо знала, на що йшла, коли виходила заміж.

Колишня постійно брехала, аби виманити якомога більше коштів, а дочка їй у цьому допомагала. У мене немає жодних добрих почуттів до цієї парочки.

Артем любить дочку, але вона вже доросла людина. Любить менше, ніж молодших, тому що пам’ятає все те лайно, заподіяне йому колишньою, та дочкою.

Наразі, Артем підіймає наших дітей, це його першочергове завдання. А ці двоє все вважають, що Артем їм досі щось винен.

Дочка обрала собі весільну сукню за дванадцять тисяч. Сподівається, що татко купить. Невже забула про свої випускні сукні, які, просто розбили Артемові серце?

У неї був випускний після дев’ятого класу. Колишня грошей витрусила пристойно, сукнею похвалялася, начебто, тисяч за сім купленою.

Принаймні, таку суму вони просили лише на сукню. Дочка потім з матір’ю посварилася, й вирішила її нам здати: сукню вони купили на ринку за тисячу, віддали якійсь швачці, вона її трохи переробила ще за тисячу. Навар – п’ять тисяч!

Доня себе жертвою виставила: вона не хотіла, то її мати змусила. Два роки минуло, випускний після одинадцятого класу, знову гроші знадобилися.

Артем сам з’їздив із дочкою, купив їй сукню. Але на фотографіях вона була в іншій, бо куплену батьком вони у магазин здали, купили дешевшу.

Дочка знову почала на матір посилатися, знову її змусили. Чоловік їй все висловив, дочку маску скинула:

– Тато, ти виродок, дітей плодиш, про мене не думаєш, мене тільки мати любить, а ти — просто гаманець!

Виповнилося дочці вісімнадцять років. Я якраз третім була в положенні. Він продовжував дочці допомагати, але, навіть спасибі від неї ніколи не почув.

Коли приїжджала по гроші до нас, навіть не віталася. Навіть дякую не говорила, як за обов’язок все сприймала. Тато їй завжди винен, раз вона без батька виросла!

Я тоді вперше у житті чоловікові сцену влаштувала:

– Все, дівчинка виросла, хай працювати йде! Вчитися вона не хоче, працювати також не її покликання, вирішила рік відпочити, та посидіти на твоїй шиї.

– Американських серіалів надивилася? Чи в якійсь країні таке практикується?
Знайшли компроміс: якщо дочка навчатиметься, Артем трохи допомагатиме.

Чоловік це дочці сказав, а вона сказала, що сама розбереться зі своїм життям, і нікому не дозволить нею маніпулювати. За руку треба було повнолітню людину в інститут вести? Смішно!

Припинення фінансування колишня та її дочка переживали за допомогою шантажу та скандалів. Артема, як тільки не назвали:
– У тебе, негідника, сім’я, я, як кішка плодюся, квартира, машина, а в них нічого немає.

Хто винен? Артем? Може, не треба було його виганяти? Це колишня захотіла чоловіка багатшого, зв’язалася з вахтовиком, сподівалася, що він або залишиться, або з собою їх забере.

Але, коли він зник, колишня Артему в ноги впала, а він не пробачив, навіть заради дочки не пробачив. Він зрадник, так?

Не зміг проковтнути таку образу заради дитини. А мати хіба не зрадниця? Ні, вона себе такою не вважає, адже їй просто хотілося простого жіночого щастя!

Освіти донька так і не здобула, працює разом із матір’ю. Наречений теж ні риба ні м’ясо, а одружуватися хоче, але грошей нема.

Живуть вони втрьох, плани будують, вибирають сукні, смокінги обговорюють. На Артема зляться, замість того, щоб мізки включити.

Не знаю, що там із родичами нареченого, але, як я розумію, вони теж не горять бажанням сплачувати це весілля.

Мені страшно, що в неї може з’явитися дитина. Знову їй усі навколо будуть винні. Доросла жінка, робота є, одружилася, а все з тата щось вимагає! Може, їй варто подякувати матері, а не до нас лізти? Що порадите з цього приводу?

КІНЕЦЬ.