Мар’яна розлучилася зі своїм чоловіком, коли їхньому спільному синочку було всього два роки. Після розлучення жінка повернулася до батьків.

Колишній чоловік тільки декілька разів провідував сина, але з часом забув про нього зовсім. Мар’яна працювала дальше на роботі, а з онуком сиділа бабуся.

Жила ще з ними молодша сестра Мар’яни Ірина. Дівчина була молодша від старшої на 7 років. Ірина три роки зустрічалася з хлопцем і вони вирішили одружитися.

І одного дня вона сказала, що вони сьогодні приїдуть з нареченим на вечерю знайомитись. Сім’я Мар’яни поставилась дуже відповідально до майбутньої події.

Вони вже накривали великий стіл, та чекали на гостей. А звали нареченого Ірини, так само як колишнього її старшої сестри Мар’яни, Сергій.

Маленький Ярославчик грався своєю улюбленою іграшкою і тільки спостерігав за цією метушнею. Хлопчик не пам’ятав свого батька, а тільки те, як його звали.

І маленький розум придумав те, що до них має приїхати його тато. Ярославчик дуже хотів мати тата, адже в усіх у садочку були батьки, А в нього ні.

І коли вже Ірина з нареченим зайшли до квартири, то Ярославчик раптом кинувся до хлопця почав його обіймати та вигукнув: ” Тату, ти прийшов, як я за тобою скучив”.

Сергій був у курсі життєвої історії старшої сестри Ірини, То ж нормально відреагував. Він у відповідь обійняв Ярославчика і цілий вечір з ним грався.

Після цього Сергій часто приходив в гості до них, водив хлопчика в садок а пізніше в школу. Допомагав та вчив його чоловічим справам.

І навіть на весіллі Ярослава чоловік просльозився, на скільки йому він став близьким. Ірина розуміла чоловіка і не була проти, такому його ставленню до її племінника.

А навпаки вона й сама з теплом відносилось до нього. Адже на жаль у них з Сергієм своїх дітей так поки і немає. Вражаюча історія, а ваша яка думка, правильно щоб дитина привикала до чужої людини?

Джерело