Коли я наважилася їхати в Грецію на заробітки, син і дочка були вже дорослі, а між нами з Петром лишилася лиш давня дружба, якщо можна так сказати.

Моя кума вже на той час жила і працювала нянькою в родині в Афінах, постійно привозить з додому хороші гроші, допомагає своїм рідним в Україні. Люба і для мене робоче місце підготувала.

Чоловік мій моє рішення підтримав, ми поговорили з Петром і вирішили, що це нам піде лише на користь, а також дітям і майбутнім онукам зможу допомагати хоч трохи

Спочатку мені в Греції було нелегко. Але варто було вивчити мову та звикнути до клімату, культури і менталітету місцевих людей – і мені навіть сподобалося.

Додому я їздила десь на рік, а потім знову їхала працювати. Я постійно передавала нашим дітям гроші, досить пристойні суми, і син, і дочка купили собі по квартирі.

Петро, з яким ми так і не розійшлися, зробив у нашому спільному будинку чудовий ремонт. Так і пролетіли роки, я й не помітила, а їх минуло аж 12. Мені вже зараз 59 років і я вирішила повернутися додому, до чоловіка, дітей і онуків.

Приїхала, полишивши свою Грецію. А дома – все нове і досить чуже. Та якось треба було звикати. Почати я вирішила зі свого огороду і квітника біля будинку.

Кілька днів я просила Петра відвезти мене на нашій машині, яку він завдяки мені й купив, з нашого райцентру в Хмельницький по хорошу розсаду. Але чоловік щось весь час вигадував і відмовляв, мовляв, якісь у нього справи.

Петро все говорив, що грошей у нас вистачає, все можемо собі купити, нащо гнутися на тому городі? Щоб мене не везти, він знаходив термінову роботу і їхав у справах.

Не витримала я і поїхала одного ранку маршруткою. І між рядів базару помітила свого Петра, під ручку з паняночкою, вдвоє меншою від нього. А з ними дівчинка років 8-9, яка назвала Петра татом.

Звичайно, я досить доросла, щоб зрозуміти: у мого чоловіка – інша сім’я і дитина. Підходити дуже близько до них я не стала, а чоловік зі своєю новою ріднею за мить розчинився в натовпі.

Вдома я подзвонила дітям і попросила їх терміново приїхати. Виявилося, що вони знали про таємне життя свого батька. Старша дочка сказала, що свого часу вирішила не втручатися, бо вважала, що ми маємо з чоловіком порозумітися самі.

А син на мій превеликий подив додав, що там підростає ні в чому не винна дитина, як не крути, а дівчинка – їхня сестра.

Петро сказав, що рішення, розлучатися нам офіційно, чи ні, маю прийняти саме я, бо його і так все влаштовує. А я розгубилася просто.

Залишити все як є і жити в своєму будинку з чоловіком, з яким ми давно чужі? Чи відправити Петра до нової дружини і доньки? Чи може поїхати назад у Грецію і почати жити лиш для себе? що мені робити, як гадаєте?

Джерело