Коли я представила Назара батькам і запросила пройти до столу, мої тато і мама демонстративно вийшли з кімнати. Звичайно, ми теж пішли.

Вечір був зіпсований. Але вдома ми з Назаром замовили суші і, хоч і не мали настрою, смачно поїли і подивилися фільм, коли заснула Зорянка.

А потім подзвонила мама і сказала, що я повинна жити лише заради дочки і них. Інакше я їм не дочка і залишуся без спадку.

Розповім вам свою історію і сподіваюся отримати добрі людяні поради. Кого мені обрати – рідних чи кохану людину?

Я вже п’ять років, як розлучена, живу з донькою, Зорянці 10 років. Спочатку після розлучення переїхала до батьків, через три роки купила свою квартиру, щоправда, ще не зовсім її виплатила, але це справа часу.

Мама була проти кредиту, казала, що так я заощаджую на дитині і не справлюся. Але це не так, якщо я й економила, щоб платити іnотеку, то на собі, а донька отримувала все, адже колишній чоловік, крім аліментів, допомагав грошима, за що я йому вдячна.

А пів року тому я  влаштувалася на нову роботу і там познайомилася з чоловіком, працюємо ми з Назаром в сусідніх відділах. Мені він одразу сподобався, я йому теж. Дізналася, що Назар розлучений, як і я.

Якось він підвіз мене додому після роботи, потім запросив до кафе, розповів усе про себе. Так і почали спілкуватися. Спочатку просто ходили побачення, а тепер він запропонував жити разом, має свою квартиру.

Коли мама дізналася про це, влаштувала цілу театральну виставу, сказала, що я не встигла розлучитися, як знову зібралася заміж за людину, яку зовсім не знаю, і яка вже покинула одну сім’ю.

Я вирішила їх познайомити, і запросила Назара у гості до батьків, щоб мама заспокоїлася та зрозуміла, що він не такий, як вона собі вигадала. Прийшли ми не з пустими руками звісно. Але вийшло ще гірше.

Батьки навіть за стіл не захотіли сідати разом, тільки сказали при ньому, що дитину вони мені не віддадуть, і не допустять, щоб їхню онучку виховував чужий дядько.

Коли я представила Назара батькам і запросила пройти до столу, мої тато і мама демонстративно вийшли з кімнати. Звичайно, ми теж пішли додому.

Вечір був зіпсований. Але вдома ми з Назаром замовили суші і, хоч і не мали настрою, смачно поїли і подивилися фільм, коли заснула Зорянка.

А потім подзвонила мама і сказала, що я повинна жити лише заради дочки і них. Інакше я їм не дочка і залишуся без спадку: їхньої квартири і дачі. Але це мене не лякає, нехай. У мене є житло. Я все одно у них одна дочка.

Мене просто сильно засмучує те, що вони не розуміють, що я не можу весь час бути сама, і присвятити своє життя лише дитині, адже мені лише 28 років. Мій колишній чоловік одружився і вже є дитина, і це нормально, а я маю жити одна, бо я мати!

Донька не проти мого заміжжя, їй подобається Назар, він веселий і добрий. Але й заміж, якщо чесно, я поки не збираюся, просто живемо разом, подивимося, вийде чи ні.

Але оця ситуація і ставлення до мене батьків мене дуже бентежить. Щоби ви на моєму місці зробили?

Джерело