Довгий час я мала підтримку від свекрухи, але після розлучення все змінилося. Якийсь час Світлана вдавала, що допомагає мені, а потім повернулася до мене спиною і навіть хоче забрати в мене дітей.

Мені пощастило мати чудову свекруху. Принаймні я так думала. Світлана (так ми домовились, що я її називатиму) дуже розумна жінка і була на моєму боці з моменту весілля, а то й раніше.

Світлану я готова була розхвалювати всім, вона була мені як друга мама. Їй також не подобалося, що її син залишав мене саму вдома з дітьми інколи і на вихідних, бо старався більше заробити для сім’ї. Вона мене і тут підтримувала і часто провідувала.

У мене було відчуття, що я можу довірити Світлані майже все.

Саме тому, коли стосунки з Романом погіршилися, я розповіла про це свекрусі.

Вона тримала мене на плаву в найважчі моменти і обіцяла, що ситуація покращиться. Але краще не ставало, і навіть її плече, на якому я могла плакати, мені вже не допомагало. Одним словом, ми з Романом розійшлися.

Якийсь час я вирішувала це таємно за келихами “червоненького”, потім навіть занурилась у пригоди з подружками. У довгостроковій перспективі нічого не допомагало, тому я подала на розлучення.

Світлана все ще вірила, що у нашого шлюбу ще буде шанс. Вона запропонувала мені залишити дітей у неї на деякий час і відійти від цієї ситуації. Я раділа цій можливості, бо мені справді потрібно було наодинці все обдумати.

Кілька місяців я жила ніби не своїм життям, я гуляла в парку, багато читала, щоб відволіктись і провідувала дітей, наскільки це було можливо.

Коли я після розлучення хотіла забрати своїх дітей і переїхати в нову квартиру, Світлана раптом повелася інакше. Я дізналася, що вона також налаштувала дітей проти мене. Вона стверджувала, що я ще не зовсім стала на ноги і виглядаю так, ніби зараз впаду.

– Я їх тобі не віддам, ти погано виглядаєш!, – сказала вона мені якось так зверхньо, і я зрозуміла, що все погано. Роман робив усе, що казала йому мати, і практично не спілкувався зі мною.

Знову піднялася тема про те, хто отримує опіку над дітьми, і я дізналася, що проти мене постала моя свекруха. Вона всім розказувала, що я погана мама, бо залишила на неї дітей і зовсім їх не провідувала.

Це було важко пережити. До того ж, я не мала ніяких доказів, що Світлана сама запропонувала мені відпочити від дітей і прийти до тями після розлучення.

Це була її тактика, вона заздалегідь спланувала все це. За словами її адвоката, я нехтувала вихованням дітей і не виконувала рішення суду. У певному сенсі вона, на жаль, права, і мені також довелося знайти хорошого адвоката.

Мені зрозуміло, що зі Світланою буде важко дійти миру. Але мій адвокат стверджує, щоб я не хвилювалася. Я мама, і закон на моєму боці.

Я не розумію, як така доброзичлива жінка могла обернутися проти мене. Я хотіла поговорити з нею, як жінка з жінкою, але марно.

– Ти ж прекрасно знаєш, яке в мене було життя з твоїм сином! Але я до останнього намагалася зберегти нашу сім’ю.

– Я знаю, і я була на твоєму боці. Але ти врешті-решт втекла від цього шлюбу, а так не робиться, – відповіла вона мені без краплі співчуття.

Ось вам і добра свекруха… все це до пори до часу. Я переконалася в цьому на власному досвіді!

Джерело